Лекція 15. Освіта, наука і мистецтво або культурна революція 30-х років

1. Умови і особливості розвитку культури

Задачі культурної революції

Перетворення у галузі культури радянська (совєтська) влада називала  "культурною революцією". 

Планувалося відкрити людям інтелектуальні багатства минулого, але кардинально переглянувши їх, надати освіту (перш за усе елементарну грамотність), сформувати науковий світогляд (на противагу минулому – релігійному).

На цьому шляху були й певні успіхи.  Нарешті (після імперських часів) діти найбідніших прошарків населення мали можливість отримати освіту. Були відкриті театри, кінотеатри, музеї,  бібліотеки,  виставочні зали. Було налагоджене безкоштовне медичне обслуговування, відбувалося будівництво центрів відпочинку в Криму.

З’явилися нові види мистецтва: звуковий кінематограф, джазова музика тощо.

Протиріччя культурної революції

Водночас уся освіта і культура були під пильним наглядом ВКП(б). Певна свобода у літературі і мистецтві 20-х рр., змінилася принципом «партійності» у 30-х рр. Цей підхід означав чітку регламентацію тем у літературі і мистецтві. Заохочувався «соціалістичний реалізм», «революційний романтизм».

Критикувалася релігія, закривалися храми, деякі з них знищувалися, як непотрібні. Коли потрібна була валюта – за кордон були продані окремі витвори мистецтва.

 В умовах індустріалізації, колективізації основними темами в мистецтві стали соціалістичне будівництво, перетворення на селі, показ партійних діячів, робітників заводів, шахт, колгоспів, героїв революції, громадянської війни. Не заборонялися й легкі жанри, те, що пізніше отримає назву «масова  культура» – комедії, пригодницький жанр в кіно і в літературі, наукова фантастика, масові пісні і навіть джаз (існував джаз-оркестр Л. Утьосова), але й тут усе підлягало суворій регламентації. На жаль, репресії серед творчої інтелігенції негативно позначилися  на духовному житті народу, загальмують розвиток науки і мистецтва. У цілому  культурну спадщину 30-х років варто вважати складною, сповненою протиріч.

2. Стан освіти

Середня освіта

Важливим здобутком освіти стало майже повне подолання неписьменності.  За даними 1939 року в УРСР залишалося лише 15% людей, що не вміли читати і писати (але рівень грамотності був невисоким).  У 1930 році ЦК ВКП(б) ухвалив Постанову «Про загальне обов’язкове навчання». Було введено три типи загальноосвітньої школи: початкова (4 роки), неповна середня (7 років) і середня (10 років). Розроблені навчальні програми, відбувалася підготовка вчителів.

З 1931 року почали ставити завдання виховати майбутніх будівників комунізму. 

У 1940 році школи охоплювали навчанням  6,7 млн. дітей. Значно покращилося обладнання навчальних закладів, постачання підручників. Але в селах шкіл було недостатньо.

Українізація і русифікація

Нарком освіти совєтської України Микола Скрипник дбав про національну школу. Близько 80% учнів вчилися в україномовних школах. Існували школи національних меншин: російські, єврейські, польські, татарські тощо.

Але, наприкінці 30-х років почалося згортання коренізації (українізації).

10 квітня 1938 року вийшла Постанова ЦК КП(б)У «Про реорганізацію шкіл на Україні», де говорилося про недоцільність створення навчальних закладів для національних груп.

 У 1938 році виходить Постанова «Про обов’язкове  вивчення російської мови  у національних республіках СРСР». Таким чином почалася русифікація народної освіти.

Українська мова вивчалася у міських  російськомовних школах як окремий начальний предмет, але на неї відводилася невелика кількість годин. Сільські школи як правило залишалися українськими.

Українські видання (газети, журнали, книги) продовжували виходити, але невеликими тиражами. Українська абетка змінилася, пристосувавшись до російської.

Піонерські і комсомольські організації

У кожній школі існувала піонерська організація, яка взяла деякі свої основи з бойскаутських організацій Англії.

Піонервожаті намагалися зробити їх життя цікавим, побудованим на військовій, революційній романтиці (походи, вогнища, військово-патріотичні та спортивні ігри, різноманітні змагання), але мали й ідеологічне завдання – виховання « нової людини». У Криму був організований великий піонерський табір Артек.