Лекція № 13. Суцільна колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 років

1.Концепція кооперування і сталінська колективізація

Ідея  соціалістичного перетворення  сільського господарства

Ідея  соціалістичного перетворення  сільського господарства пережила тривалу еволюцію. У 1917-1920 роках, коли радянські органи влади поділили між селянами землі поміщиків, почали виникати перші колгоспи, радгоспи, комуни по сумісній обробці землі, різні артілі. Селянські господарства повністю розчинялися у колективних.  Об’єднувалися земельні наділи, худоба, інструмент. Держава старалася підтримувати такі добровільні об’єднання, туди вступали найчастіше бідні селяни. Більш заможні селяни, як правило, залишались власниками індивідуальних окремих наділів.

У 1923 році  В. Ленін у статті «Про кооперацію» поставив задачу створення на селі добровільних кооперативів, які б базувалися на товарно-грошових (ринкових) відносинах, індивідуальних інтересах і мали б продавати державі свій товар. Тепер соціалізм Ленін бачив як «устрій цивілізованих кооператорів». Він пропонує більш-менш гуманні принципи кооперування селян: поступовість, добровільність, необхідність звертати увагу на місцеві умови, тощо. Саме в цьому він бачив «простий і доступний для селянина» шлях до соціалізму, коли поєднуються індивідуальні і групові інтереси.

Сталінська суцільна колективізація та її причини

Ставши керівником партії і країни, відкинувши Неп, Йосип Сталін проголосив  саме колгоспи (колективні господарства) – «найбільш яскравим різновидом виробничої кооперації». Причини цьому були наступні:

• в умовах швидкої за темпами індустріалізації, коли почала швидко  зростати кількість міських жителів, потрібно було за будь яку ціну забезпечити потреби городян у харчуванні;
• в тоталітарній державі колгоспами було легше керувати, ніж мільйонами розрізнених селянських господарств;
• колгосп став зручною формою організації людей, з якої можна було викачувати ресурси для держаного бюджету;
• необхідність продажі хліба за кордон за валюту, що потрібна була для індустріалізації;
• намагання знищити сільську буржуазію -  куркульство, існування якого було несумісне з соціалізмом (будь який селянин-одноосібник вважався майбутнім куркулем).

Тому, з 1927 року, ВКП(б) бере курс на  масову примусову колективізацію сільського господарства. Колгоспи повинні були стати частиною «командної економіки» в СРСР.

2. Насильницьке створення колгоспів

Початок «суцільної колективізації»

Листопадовий Пленум ВКП(б) 1929 року поставив задачу «суцільної колективізації та ліквідації куркульства як класу». Рішення ВКП(б) активно підтримав генеральний (перший) секретар КП(б)У Станіслав Косіор, який заявив: «У України є все необхідне, щоб прискореними темпами йти попереду інших республік по колективізації».

Спеціальна комісія вивчала питання про терміни колективізації для різних регіонів СРСР.

  5 січня 1930 року вийшла Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 року, або весною 1932 року. 

Вимуштруваний партапарат УСРР, стараючись заслужити високе довір’я і випередити інших, виступив з ініціативою прискорення колективізації та «соціалістичного змагання» по організації колгоспів.

Пропаганда -  метод організації колективних господарств

Почалося шалена організаційна робота по утворенню  колгоспів. В села терміново відрядили 25 тисяч  робітників-комуністів і комсомольців. Вони організовували мітинги, виступаючи перед селянами, розповідали про переваги колгоспного життя. Їм допомагали комітети незаможних селян. Йшов запис бажаючих  вступити до  колгоспу. Лише невелика кількість бідних селян вступали до колгоспів.  Ці селяни мало що втрачали. Але, в окремих місцевостях, де з-за природних причин важко вести господарство, колгоспи організовувалися швидко і масово. В колгосп селяни часто віддавали свій реманент, велику рогату худобу, коней.

Сам керівник КП(б) У С. Косіор зазначав: «Кожен партпрацівник на селі міг робити все, що йому завгодно».

 Використовували умовляння, шантаж, погрози, забороняли підвіз товарів у магазини в ті села, де більшість селян не хотіли вступати до колгоспів. Темпи колективізації зростали.

Не всі підтримували ідею прискореною колективізації (наприклад, Олександр Шліхтер), але протестуючих більшовиків були лише поодинокі голоси.