Лекція №12. Україна за часів індустріалізації в СРСР

1. Зміни в політичному керівництві СРСР і відміна Непу

  У 1924 році  Володимир Ленін помер. Після його смерті була канонізована сталінська інтерпретація ленінізму.

Розгорнулося  гостре ідейне протистояння та боротьба за владу в РКП(б). Переможцем у цій боротьбі вийшов генеральний секретар ЦК партії Йосип Віссаріонович Сталін (Джугашвілі). Він і його однодумці змогли добитися засудження поглядів 75 активних діячів опозиції (серед яких - Л. Троцький, Л. Камєнєв, Г. Зінов’єв), виключення цих людей з партії. В країні на передові посади були поставлені слухняні виконавці сталінської волі: К. Ворошилов, М. Калінін, Л. Каганович, В. Молотов.

В УРСР прихильники Сталіна – Д. Мануїльський, В. Чубар, С. Косіор теж  засуджували «троцькістів».

У 1928 році Лева Троцького було вислано за межі СРСР, а пізніше – вбито.

З 1929 року країна фактично вступає в період єдиновладдя і диктатури Йосипа Сталіна.

Відміна Непу і формування нової моделі соціалізму

У 1927-1928 роках  СРСР спіткала хлібозаготівельна криза. Урожай 1927 року був невисоким, а ціни на хліб, встановлені державою, не задовольняли селян. Тому вони стали притримувати хліб, вирощувати тільки для власних потреб, не виносити на продажу. Кризу можна було легко подолати, відрегулювавши ціни. Але сталінський уряд вирішив скористатися  кризою і взагалі відмінити Неп, (вважаючи його поступкою капіталізму), ввести насильницьке збирання хлібу  у спеціально організованих колективних господарствах (колгоспах). 

Проти рішень Сталіна про скасування Непу та примусового збирання зерна виступив Микола Бухарін (один з ініціаторів продовження Непу), а на Україні – секретар Запорізького окружкому Микола Ікс. Але їх активно критикували прихильники Сталіна.

Неп було відмінено. Усі приватні підприємства стали державними, на селі зникли всі форми сільської кооперації. Так було ліквідовано кооперативний соціалізм, що базувався на ринкових відносинах;  була впроваджена планова економіка.

2. Задачі, особливості і труднощі індустріалізації

Підготовка до модернізації економіки

До 1925 року у всіх республіках СРСР відбудову народного господарства було завершено. Але СРСР катастрофічно відставав від західних країн. Ленінський кооперативний соціалізм зміг позитивно вплинути на сільське господарство, але не був здатний забезпечити реконструкцію промисловості.

У 1925 році ХІV з’їзд РКП(б) прийняв рішення про підготовку до індустріалізації.  Також, була змінена назва партії. Російська Комуністична партія більшовиків (РКП(б)) замість «російської» стала називатися «всесоюзною» – ВКП(б). Розроблялися плани індустріалізації.

План індустріалізації

У 1928 році ХІ Всеукраїнський з’їзд Рад, затвердив  план індустріалізації в оптимальному варіанті на 1928-1933 роки, з середньорічними темпами приросту продукції на 20-22%. Планувалося завершити будівництво Дніпрогесу, збудувати 400 підприємств різного профілю. План був завищений й потребував великих зусиль народу.  Україна отримала 13 мільярдів карбованців (значна на ті часи сума). Почалася рекламна, роз’ясняюча і заохочувальна компанія.

Індустріалізація, її задачі, особливості, джерела фінансування

Індустріалізація – система заходів, направлених на всебічний розвиток промисловості, задля технічного переобладнання країни та укріплення її обороноздатності.

Форсована (прискорена) індустріалізація – це здійснення визначних перетворень у важкій промисловості, побудова великого машинного виробництва швидкими темпами.

Основними задачами індустріалізації були:

• ліквідація відсталості країни;
• технічне переозброєння старих підприємств;
• створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни в умовах капіталістичного оточення;
• технічна підготовка для колективізації села;
• ліквідація безробіття, створення робочих місць;
• посилення обороноздатності країни.

Джерела фінансування:

• внутрішні: накопичення в держбюджеті за період Непу,
• держзайми (лотерея, облігації), збереження населення;
• продажа зерна за кордон в умовах кризи в Європі та США.