Лекція № 10. Радянська (Совєтська) Україна на початку 20-х років. Нова економічна політика (НЕП)

1. Міжнародне  становище УСРР (УССР)

Українська соціалістична радянська республіка

У 1920 році на європейській частині колишньої території Російської імперії національно – визвольні змагання і громадянська війна завершилися. Основні сили білогвардійців та інших супротивників більшовиків були переможені. На руїнах колишньої імперії постала Українська  Соціалістична Радянська (Совєтська)  республіка.

З допомогою радянських дипломатів була здійснена спроба прорвати міжнародну ізоляцію. Певну роль у міжнародних справах зіграли українські більшовики Х. Раковський, Е. Квірінг, О. Шумський, Ю. Коцюбинський.

Після конференції у Генуї 1922 року, де зібралися лідери європейських держав для врегулювання економічних, політичних і фінансових проблем, починається визнання радянських республік, у тому числі радянської (совєтської) України.

Були встановлені дипломатичні відносини, підписані договори з Латвією, Естонією, Грузією, Туреччиною, Німеччиною (Рапальський договір), Австрією, Чехословаччиною.                                                                                                                                

2. Внутрішнє становище УСРР

Економічний занепад

Багаторічні війни, революції, безкінечні зміни урядів та їх політики зруйнували народне господарство. Економіка була паралізована. З 11 тисяч підприємств працювали лише близько 2 тисяч. Зруйновано 4 тисячі кілометрів залізничних колій.

Величезною була енергетична криза. Не видобувалося вугілля, люди потерпали від холоду. У 1920 році вироблялося лише 10% продукції, в порівнянні з довоєнним періодом. Загальні збитки від війн складали 12 млрд. карбованців.

Занепало сільське господарство – головна галузь, де було зайнято більшість населення. Неодноразовий поділ та перерозподіл землі зруйнував господарства, Поля були витоптані кіньми, усіяні трупами загиблих, снарядами, патронами. Багато селян загинуло у війні, дехто покинув село в пошуках кращої долі. Ті хто залишився – потерпали від бандитизму та здачі  продрозкладки радянському режимові. 

У 1921 році,  політика «воєнного комунізму» вже вичерпала себе. Вона деформувала психологію селянина, вбивала у ньому працелюбність, ініціативу, активність. Селяни не бажали марно здавати хліб, ховали його.

В УСРР заготовлювалося лише 40 % від потрібного продовольства.

Засушливі 1920-1921 роки погіршать ситуацію, що й призведе до голоду.

Повстання проти радянської влади

Економічні негаразди, різність політичних орієнтирів, призводили до повстань. Лише у 1921 році відбулося 118 селянських виступів проти радянської влади,  політики «воєнного комунізму». Повсталі часто виступали з анархістськими гаслами, закликали до звільнення Рад від більшовиків.

Радянська влада називала селянські заворушення «куркульським бандитизмом».

Доволі довгий час захищалася від радянської влади самопроголошена селянська «Холодноярська республіка» на Черкащині, де селянськими отаманами стали брати Чучупаки. 

Дехто  з селян підтримував анархістські  загони Нестора Махна, та інших «батьків»- отаманів. Під впливом Кронштадтського постання 1921 року в Росії, в УСРР теж  відбулися виступи робітників, солдат, моряків (найвідоміший - виступ Катеринославських робітників залізничних майстерень). Усі вони протестували проти економічної політики радянської влади ( в основному – проти політики «воєнного комунізму»), висували й політичні вимоги.

Поступово червоні війська придушили ці виступи. Наприклад, загони Нестора Махна були розбиті, а сам він врятувався втечею за кордон.

Ці повстання  породили чисельні партійні дискусії. Х. Раковський, Г. Сокольников схилялися припинення терористичних дій проти населення, повернення до більш демократичних методів у політиці та в економіці.

Ідея електрифікації

Ще у лютому 1920 року відомий вчений Гліб Кржижановський розробив план ГОЕЛРО (тобто - «Государственная электрификация России»). Передбачалася технічна реконструкція народного господарства, що мала спиратися на найпрогресивнішу на той час енергетичну основу – електричний струм.

  У лютому 1921 року, на V Всеукраїнському з’їзді Рад було  утворено спеціальну комісію – Комісію електрифікації України (КЕУ), для реалізації плану. Передбачалася побудова Дніпрогесу ( поблизу Олександрівська, потужністю 200 тис. кВт),  електростанцій у Штерівці, Лисичанську, Гришиному, Білій Калитві.