Лекція №8. Встановлення УСРР (УССР) і політика радянської влади. Окупація України білогвардійцями

1. Формування більшовицького режиму в Україні і його перетворення

Утворення УСРР

Після захоплення більшовицькими військами Києва і Харкова на значній території України затвердилася радянська влада.

Тимчасовий робітничо - селянський уряд більшовицької України прибув до Харкова.                  

 З 1919 року Україна проголошується Українською Соціалістичною Радянською республікою (УСРР; назва діяла до 1937 року) (варіант: УССР).

Після довгих дискусій, за рекомендацією лідера РКП (б) В. Леніна, головою уряду Рада народних комісарів стає болгарський революціонер і політичний діяч Християн Георгійович Раковський (був головою українського уряду  з 1919 по 1923 рік).

Сам по собі факт рекомендації з боку керівника Радянської Росії на пост голови уряду Радянської України свідчив про несамостійність української радянської влади, про контроль за її діями. З Росією УСРР зберігала федеративні відносини. Радянські (совєтські) Росію та Україну в ті часи об’єднували спільні цілі – перемога над білогвардійцями та інтервентами, побудова соціалізму та майбутня світова пролетарська революція. При таких задачах, як вони вважали, діяти самостійно було просто неможливо. 

До Раднаркому ввійшли Артем (Сергєєв), М. Подвойський, Е. Квірінг, В. Затонський, О. Хмельницький, М. Скрипник, В. Антонов-Овсієнко, Ю. Коцюбинський, К. Ворошилов та інші.

Історична особа. Християн Георгійович Раковський

Раковський Християн Георгійович(1873-1941) народився в родині національного героя Болгарії Георгія  Станчева – Раковського, борця проти турецьких гнобителів. Кристю (Християн) навчався в Женеві, а згодом у Монпельє (Франція). Отримав вчену ступінь доктора медицини. Автор декількох наукових праць з медицини, психології, історії, політології. Учень Плеханова, друг Барбюса, Жореса, Лібкнехта, Благоєва, Х.Раковський багато зробив для формування соціал-демократичних гуртків і партій в Європі, був ініціатором створення соціал-демократичних партій у Болгарії і  Румунії, делегатом усіх конгресів ІІ Комінтерну (Комуністичного Інтернаціоналу), одним з ідеологів європейського соціалізму.Після Жовтневої революції (перевороту) 1917 року, повіривши у майбутнє соціалізму, Раковський приїхав до Росії і запропонував РКП(б) свої послуги ( не зважаючи на те, що не поділяв жорстоких методів дій більшовиків).

Християн Раковський був головою українського уряду  з 1919 по 1923 рік. Відстоював права України під час вступу до СРСР. Згодом перебував на дипломатичній роботі. Проводив безкомпромісну боротьбу зі Сталіним, який у 30-ті роки  розгорнув широкі репресії проти «ленінської гвардії». Був незаконно репресований.

Соціалістичні перетворення в радянській Україні

Влада на місцях була передана революційним комітетам - ревкомам,  а в селах –  комітетам бідноти (комбідам  або комнезамам – це були тимчасові органи влади, пізніше буде реорганізована система Рад). Було утворено ЧК або ВУНК (Всеукраїнську надзвичайну комісію) «для боротьби з контрреволюцією та саботажем».

Християн Раковський започаткував робітничо-селянську міліцію та народний суд. З усіма ворогами радянської влади жорстоко розправлялися.

Продовжувалося формування Української Червоної Армії. На посаду народного комісара з військових і морських справ було призначено Миколу Подвойського (родом з Чернігівщини; відомого ініціатора символу Червоної Армії – п’ятикутної «марсової» зірки та нагороди – ордену Червоного Прапора).

У березні 1919 року відбувся Третій Всеукраїнський з’їзд рад, який ухвалив першу Конституцію УСРР та обрав Центральний виконавчий комітет (ЦВК) України на чолі з Григорієм Петровським.

За Конституцією УСРР визнавалася як держава «диктатури пролетаріату та найбіднішого селянства». Проголошувалося проведення соціалістичних реформ. Найвища законодавча влада належала Всеукраїнському з’їзду Рад, а між з’їздами – Всеукраїнському центральному виконавчому комітету (ВУЦВК), виконавча влада - Раді народних комісарів (Раднаркому) та ЦВК.

В КП(б)У було вирішено: задля врятування країни від  безкінечних політико-ідеологічних дискусій, хаосу, не надавати в уряді, в Радах відповідальних посад представникам інших політичних партій та течій.  Таким чином влада КП(б)У в республіці зміцнилася. З дрібнобуржуазними партіями боролися шляхом відсторонення їх членів від влади, нещадної критики та дискредитації, арештів,  та у разі гострих збройних конфліктів – розстрілів.