Лекція №7. Західноукраїнська народна республіка. Закарпаття і Буковина у 1918-1919 роках

1. Розпад Австро-Угорщини та активізація визвольного руху на західноукраїнських землях

Розпад Австро-Угорщини

Поразка у І Світовій війні загострила внутрішні проблеми Австро-Угорщини.

Побудована з клаптиків земель різних народів, Австро-Угорщина сама породила національно-визвольний рух народів у своїй державі.

16 жовтня 1918 року імперія фактично розвалилася. Імператор-цісар видав маніфест «До моїх вірних австрійських народів». В ньому зазначалося: «кожне плем’я на області, яку воно заселяє творить свій власний державний організм». В результаті розпаду імперії утворилося декілька незалежних держав: Австрія, Угорщина, Чехословаччина, Королівство СХС (Югославія), Польща (яка виникла з клаптиків польських земель, що перебували під владою Австрії і Росії).

Створення  Української Національної Ради

Активізувався український національно-визвольний рух.

18 жовтня 1918 року, у Львові, на зібранні українських політичних діячів (в основному, парламентаріїв) була утворена  Українська Національна Рада, яка стала вищим органом території Лемківщини, Східної Галичини, Північно-Західної Буковини і Закарпаття. Голова – Євген Петрушевич.

 Мета: мирними засобами об’єднати ці землі Західної України у єдину державу. Але поляки, що в цей час розпочали будівництво своєї незалежної держави, виявили претензії на ці землі, вказуючи на достатньо велику кількість польського населення на Західній Україні.                 

 2. Повстання у Львові та проголошення ЗУНР

Перемога західноукраїнських визвольних сил

Під керівництвом сотника УСС  Дмитра Вітовського були зібрані колишні січові стрільці і солдати – українці  з австрійської армії.

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року військові загони українців швидко оволоділи Львовом. Над ратушою було піднято жовто-блакитне знамено. Подібне відбулося і у деяких інших галицьких містах - Станіславі, Тернополі, Коломиї, Раві – Руській, Снятині, Перемишлі. Інколи поляки чинили завзятий опір, але українці перемогли. Ці події були названі «Листопадовий зрив».

Утворення Державного Секретаріату і ЗУНР

9 листопада 1918 року Національна Рада створила тимчасовий уряд – Державний Секретаріат і затвердила назву Західноукраїнська народна республіка. Головою Державного секретаріату став Костянтин Левицький.

13 листопада 1918 року було офіційно проголошено нову державу – Західноукраїнську народну республіку (ЗУНР) і затверджено проєкт Основного Закону. Президентом Української національної ради ЗУНР став Євген Петрушевич, колишній діяч австрійського парламенту. Звістку про створення ЗУНР в Західній Європі сприйняли дуже стримано.

Історичні особи. Діячі ЗУНР

Петрушевич Євген Омелянович(1863-1940) - колишній діяч австрійського парламенту, голова Національної Ради, юрист за фахом. Він походив з родини священика, великого прихильника і знавця української літератури. Став президентом ЗУНР. Після падіння ЗУНР, емігрував разом з  УГА до УНР, вів боротьбу з радянською владою, певний час перебував на боці білогвардійців А. Денікіна. Потерпівши поразку, жив в еміграції, певний час мав радянофільські настрої.

Левицький Констянтин Антонович (1859-1941) – енергійний український політик, юрист, голова уряду ЗУНР – Державного Секретаріату. Після поразки ЗУНР – емігрував до Відня. Писав історичні праці, мемуари, керував «Центробанком». У 1939 році, після приєднання західноукраїнських земель до  СРСР, був заарештований НКВС, але, невдовзі, звільнений.

Голубович Сидір Тимофійович(1873-1938) - адвокат, доктор права, колишній  діяч австрійського парламенту. Очолював «Просвіту» і «Сокіл». Голова Державного Секретаріату ЗУНР, один із авторів тимчасової конституції та законів республіки. Уряд під його керівництвом здійснив вагомі заходи з метою розбудови держави за умов польсько-української війни, однак у цій діяльності були й значні прорахунки. З середини 20-х років відійшов від активної політичної діяльності. (З Інтернету). 

3. Становлення державності на західноукраїнських землях

Основні заходи уряду ЗУНР