Лекція №4. Проголошення незалежності УНР

1. Перша війна РСФРР і УНР (грудень 1917 – березень 1918 року) і прийняття ІV Універсалу Центральної Ради

Початок встановлення радянської влади

У січні 1918 року Червона гвардія більшовицької Росії (12 тисяч бійців, командир Володимир Антонов-Овсієнко) і Червоне козацтво (командир Віталій Примаков) самопроголошеної радянської УНР розпочали  «визвольний» похід на Київ.   Головнокомандувачем усіх радянських збройних сил став Юрій Коцюбинський. Але в зв’язку з його невисоким воїнським званням (прапорщик), та відсутністю досвіду, червоними  військами фактично керував колишній підполковник царської армії Михайло Муравйов (амбітний авантюрист, есер, приховував від сторонніх своє справжнє обличчя і мріяв про власну владу).  Муравйов займав посаду начальника штабу.

У цей період на території колишньої Російської імперії вже запалала громадянська війна між представниками нової радянської більшовицької влади – червоними та прихильниками колишньої – білими (білогвардійцями). У війну втрутилися іноземні інтервенти (англійці, французи, американці, японці), які активно допомагали білим. На жаль ареною цих боїв стане й Україна, що призведе до чималих жертв.

 Наступ  більшовицьких військ мав успіх.  Розгромивши під Полтавою війська «гайдамаків» Центральної Ради, червоногвардійці привернули на свій бік полки імені Сагайдачного, Наливайка, Хмельницького. Посилена більшовицька пропаганда і агітація зіграла свою роль.

На початку 1918 року радянська влада була швидко встановлена у Вінниці, Олександрівську, Миколаєві, Херсоні, Єлисаветграді, Кам’янець-Подільському, у Криму, в Одесі, Павлограді, Полтаві, Ромнах, Лубнах тощо. За наказом начальника штабу Михайла Муравйова розстрілювалися усі «вороги революції», місцеві поміщики, буржуазія.

ІV Універсал Центральної Ради

У такій скрутній ситуації Українська Центральна Рада 22 (9) січня 1918 року ухвалила свій ІV Універсал:

• Українська Народна Республіка (УНР) проголошується « самостійною, незалежною суверенною державою»,
• «УНР бажає жити в мирі з усіма державами»(зокрема із Росією),
•  влада в країні  належатиме українському народу, але до скликання Українських Установчих Зборів владу буде представляти Центральна Рада, разом з виконавчим органом – Генеральним Секретаріатом (який отримує нову назву – Рада народних міністрів);
• давалися обіцянки підписати мир з представниками Четверного Союзу, (щоб вивести Україну з стану війни), роздати землю поміщиків селянам до початку весняних робіт, узяти під контроль банки, відновити промисловість.

В Універсалі засуджувалося  агресивне втручання Раднаркому Радянської Росії у справи України; заявлено про намір  вести боротьбу з прибічниками більшовизму в Україні.

Отже, ІV Універсал надав Україні якісно нового статусу. Українська держава стала незалежною.

Зневіра і анархія

На жаль, М. Грушевському та В. Винниченку так і не вдалося налагодити роботу державного апарату. Відсутність будь якого досвіду в управлінні країною, наївні романтичні ілюзії та боротьба за міністерські портфелі, небажання давати посади професійним політикам лише тому, що вони не були українцями за національністю – усе це призвело до анархії, розпаду державного життя, розчарувань.

Зневіра та анархія охопили  й армію, яка розвалювалася на очах.  Симон Петлюра був змушений залишити посаду генсека з військових справ (його замінив Микола Порш), та особисто очолити Гайдамацький кіш Слобідської України (складався з двох полків – офіцерського та юнкерського). З українських частин бійці часто дезертували, не вірячи більше УЦР. Частина з них схилилась до звичайного бандитизму, утворивши загони «Не журись!», «Гуляй душа!».

2. УЦР втрачає Київ

Друге (Січневе) повстання на заводі « Арсенал» 1918 року в Києві

 29 (16) січня 1918 року у Києві  спалахнуло нове повстання проти Центральної Ради. Керувала повстанням Київська Рада робітничих депутатів (представники - Ян Гамарник, Андрій Іванов). До арсенальців приєдналися робітники інших підприємств.  Вони виступили з підтримкою радянської влади і більшовиків.  Загони робітників (6 тисяч) зайняли завод та  вступили в бій з «вільними козаками» та «січовими стрільцями».