Лекція № 2. Початок національно-демократичної революції в Україні (березень-жовтень 1917 р.)

1. Лютнева революція  в Росії та її вплив на Україну

Перемога Лютневої революції  і виникнення двовладдя

Взимку 1917 року посилилася економічна та політична криза в Російській імперії. Зростала  недовіра народу до державних органів влади, які  нездатні були позитивно змінити ситуацію на фронтах Світової війни і в країні. Поширювалося дезертирство з армії. Була нестача харчів, товарів першої необхідності. Значна частина підприємств не працювала. Процвітали безробіття, інфляція, зростали ціни. Відбувалися страйки, демонстрації і  повстання робітників, селян і солдат.

12 березня (27 лютого) 1917 року масові народні виступи охопили Петроград. Висувалися гасла: «Ні-війні!», «Геть самодержавство!». Так розпочалася Лютнева буржуазно-демократична революція.

13 березня (28 лютого) 1917 року революція перемогла.

15 березня (2) 1917 року імператор Микола ІІ вимушений був зректися престолу. Самодержавний лад впав. Влада перейшла до рук Тимчасового уряду - буржуазного органу влади перехідного періоду. В нього  ввійшли колишні члени Державної Думи - кадети, есери, октябристи, безпартійні.

Очолив Тимчасовий уряд Росії  князь Георгій Львов. Уряд поставив перед собою задачі: налагодити економічну ситуацію в країні, скликати Установчі збори, вирішити питання про владу, прийняти Конституцію тощо.

Тимчасовий уряд узяв на себе організацію виборів до Установчих зборів Росії. Ті повинні були ухвалити Конституцію і сформувати постійний уряд.

Одночасно виникла  Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів, в яку ввійшли представники есерів, більшовиків і меншовиків.   Так почалося своєрідне існування двох влад.

В березні - квітні 1917 року, під впливом революційних перемін та Петроградської ради, по всій країні масово виникають Ради робітничих,  солдатських, а також селянських депутатів – органи влади трудового народу на місцях. Більшість в Радах мали партії есерів, меншовиків, бундівців, трохи пізніше – більшовики.

 Загалом в українських губерніях з’явилося більше 200 Рад. Задача Рад: успішне збереження, поглиблення і розвиток завоювань революції. Але на практиці нерідко Ради втручались у владні повноваження Тимчасового уряду, що призводило до дезорганізації суспільного життя.

Буржуазія теж встановлювала свої органи влади - суспільні комітети і громадські ради, куди входили діячі земств, фабриканти, поміщики, інтелігенція. Виконавча влада на місцях належала комісарам Тимчасового уряду, які головували у губернських суспільних комітетах.

Активізація національного руху на Україні і утворення Центральної Ради

На Україні активізували свою діяльність як українські, так і загальноросійські політичні партії (див. нижче партії та їх програмні положення).

Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)(есдеки). В. Винниченко, С. Петлюра.

Автономія України в складі Росії; демократичний розвиток України з соціалістичною перспективою; вирішення важливих соціальних питань.

Українська партія соціалістів – федералістів (УПСФ)(есефи). А. Ніковський, Д. Дорошенко, С. Єфремов.

Реформи в аграрній сфері при збереженні приватної власності, за введення парламентської федеративної республіки ( з Росією - федеративні відносини).

Українська партія соціалістів  - революціонерів (УПСР, українські есери)..

М. Грушевський,  П. Христюк.

Автономія України в складі Росії, аграрні перетворення    (ліквідація поміщицького землеволодіння, передача земель селянам).

Українська народна партія (УНП); з грудня 1917 р. - Українська партія соціалістів-самостійників (УПСС).О. і А. Макаренки , М. Міхновський, І. Липа.

За самостійну Україну «тільки для українців», за майбутні соціалістичні перетворення (не відмовлялися від радикальних дій).

Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) (РСДРП(б); з квітня 1917 р.- самостійна політична партія. В.Росії – В. Ленін; на Україні - Г. Пятаков,  М. Скрипник.

За скинення Тимчасового уряду Росії, проведення соціалістичної революції, встановлення диктатури пролетаріату; вся влада – Радам; право націй на самовизначення, соціалістичні перетворення.

Окрім вищезазначених партій існували й інші, як, наприклад, Українська демократично-хліборобська партія (УДХП), яка була чисто поміщицькою, консервативною партією.  Достатньо популярними на ті часи були й більшовики  - РСДРП(б). Вони мали свій електорат серед робітників і найбіднішого селянства.