Лекція №1. Українські землі в роки І Світової війни

1. Плани воюючих держав щодо українських земель

Причини і характер війни

З липня 1914 року світ був втягнутий найбільш згубну за весь час існування людства Світову війну (1914-1918 рр.).

Головною її причиною стало протистояння двох воєнно-політичних блоків європейських держав – Антанти (Великобританія, Росія і Франція) і Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина і Італія). Пізніше Троїстий союз перетворився в Четверний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Османська імперія).  І Світова війна була загарбницькою, імперіалістичною, несправедливою для всіх її учасників.

Плани держав у війні

 Планами воюючих держав були загарбання чужих земель і  пограбування їх, захоплення колоній, джерел сировини, ринків збуту, ослаблення а то й знищення своїх політичних супротивників та економічних конкурентів. Українські землі, які знаходилися під владою таких воюючих держав, як Австро-Угорщина і Росія, також стали ареною масштабних військових битв.

В  стратегічних планах воюючих противників чільне займали українські землі (див. таблицю):

Плани воюючих держав стосовно України

Військовий блок

Країни

Плани

Троїстий   (Четверний) союз

Німеччина

Захопити всю українську територію, відторгнувши її від Росії; заволодіти Донецьким басейном, Приазов’ям, Кримом; створити плацдарм для нападу на Кавказ. Всі українські землі повинні були ввійти до складу майбутньої Великонімецької світової  імперії, а під час війни стати сировинним придатком Німеччини.

Австро-Угорщина

Зберегти  під своєю владою Галичину, Буковину і Закарпаття; захопити у Російської імперії Волинську і Подільську губернії.

Туреччина

Поставити під свій контроль Північне Причорномор’я і акваторію Чорного моря.

Антанта

Росія

Претендували на Галичину, Буковину і Закарпаття. Планували їх з під влади Австро-Угорщини під гаслом об’єднання слов’янських народів в єдину державу.

2. Українські політичні партії та організації в роки І Світової війни

Погляди партій і політиків Східної (Наддніпрянської) України

Все українське населення, українські політичні партії та організації по різному реагували на І Світову війну. В Наддніпрянській Україні, що перебувала під владою Росії, більшість українських політиків і звичайного люду проявляли лояльність і виступали за підтримку саме Росії у І Світовій війні.

Звучали заклики захистити «братів – слов’ян» від «прусських варварів. Столиця імперії Санкт - Петербург отримала нову назву Петроград. Власність німецьких і австрійських підданих була націоналізована, тобто передана у власність держави.

Товариство Українських Поступовців (ТУП) через газету «Рада» агітувало українців ставати на захист російської держави. Ліберали Д. Дорошенко, А. Ніковський допомагали утримувати приватні лазарети для поранених солдатів.

Згодом ТУП зайняло очікувальну (нейтральну) позицію стосовно війни. Але це не завадило арештам в рядах ТУПу. За підозрою в «таємному астрофільстві» лідера ТУП Михайла Грушевського було заслано на північ Росії. У 1916 році була опублікована Відозва ТУП із рішучим протестом проти продовження війни.

Один з лідерів Української соціал-демократичної партії (УСДРП) Симон Петлюра, у газеті «Українське життя», що виходила в Москві, спростовував думку про нібито «астрофільську орієнтацію» українців.  У Маніфесті «Війна і українці» він закликав своїх співвітчизників чесно виконувати свій обов'язок перед російською державою, вступати до російської армії. Також він закликав до толерантного відношення до західних українців в Австро-Угорщині.

Інший лідер УСДРП - Володимир Винниченко і частина соціал-демократів займали антивоєнні позиції, розповсюджували листівки з закликом «Ні війні!».