Історія котів

Цю історію мені розповіла, мабуть, найдобріша та найчарівніша кішка Кейті, яка була всім відомою дружиною  Пана Моріса.

Попри її вже давно не молодий вік вона все одно могла буквально спалити своїми палаючими очима, досить схожими на запальничку, і була неповторною однією - єдиною в своєму роді.

     Отже продовження історії :
На відміну від лідера вовків Рика, Моріс ні хвилини не вагаючись, вирішив битися проти гіганта. Хоча його донька Енді була зовсім не в захваті від цієї ідеї, адже знала, що це не можливо.

Кейті теж не підтримувала його рішення, адже не хотіла бачити як її чоловіка б’є вовк.
Саме тоді коли вони зустрілись серцебиття всіх тварин глядачів пришвидшилося . 
- Битва була довгою, - казала мені Кейті, – і ніхто з них не думав про поразку, або компроміс…
Вони задихаючись з великою агресією дивилися один на одного. Вони були вправними бійцями, тому битва й була такою довгою. Коли Моріс вкотре намагався завдати супернику удару, той устигав ухилитися від нього та завдати свій власний удар. 
Можливо, ця битва б ніколи не закінчилася, якби в неї не втрутилася доля. Котрий раз Рик ухилявся атакуючи, та в цей раз він відчув дивний біль у лапі, замислившись про це він забув про битву з котом. Вовк впав не маючи сил підвестися. Він знав, що вже програв, але стікаючи кров’ю зі своєї пораненої лапи, він помер, почувши останнє слово найдорожчого сина:

-Ні-і-і-і!!! Та-ту-у-у тіль-ки-и-и не за-ра-з-з, бла-гаю-ю те-бе-е-е, ти-и ма-єш вижи-ти-и-и….
Все. Це були останні слова, які чув  Рик. Його серце зупинилось. Вейк не міг відійти від свого померлого батька. Він лежав біля нього вигадуючи, ніби це все не так - його тато живий, він просто заснув, бо дуже втомився. Він лежав біля нього цілий день,  аж доки не зміг підвестися на свої  лапки і прагнув лише одного:ПОМСТИ!!!!

Побачивши вже круглого сироту Вейка, Кент підійшов до нього. І сказав:
- Вейку, будь ласка, змирися з тим що батька немає, але є ми твої вірні слуги та захисники!
- Кенте,ти нічого не розумієш, бо ти не втрачав свого батька через котів!
Останнє слово він промовив з такою огидою з якою не промовляв ще жодне слово.
- Вейку, він не помре доки житиме в вашому серці, бо вовк не помирає доки живе в спогадах.
В той самий момент звірі побачили натовп який біг на котів. Було помітно, як коти почали хвилюватися, вовки в свою чергу просто здивувалися, бо не очікували таке побачити.