РОЗДІЛ 18. Переговори.

Деметрій.

Ми з Фредом просто розвернулися і побіли додому. По дорозі я думав про Джин, як перевірити ким вона тепер являється. Ідей, як саме потрібно провіряти не виникало ні однієї. Треба спитати Лізетти, напевне вона вже все придумала, але чекає вдалого моменту, щоб повідомити нас і звичайно підготувати.

До чогось конкретного я так і не додумався бо нам на зустріч вийшли вовки. Мені добре зрозуміло, що вони хочуть дізнатися про перетворення Джин, але що їм розповісти уявлення не маю. Я навіть не сумніваюся, що за нашими слідкували, коли ми боролися з Волтурі. Я впевнений, що Сем віддав наказ не втручатися, щоб не відбувалося.

Судячи з настрою зграї на нас ніхто не збирається нападати, але все одно треба бути напоготові. Пояснювати прийдеться, але як, коли ми самі всього не розуміємо. Судячи з настрою вовків прийдеться розказувати зараз, але можна відстрочити.

За кілька секунд я намітив приблизний план дій. Я попросив Фреда наздогнати машину і привести Джин, а мама хай пакує речі. Таким нехитрим способом мені прийшлось натякнути хлопцеві про брата дівчини. Фред все правильно зрозумів тільки запитав куди прийти з Джин і побіг наздоганяти.

Я подав знак вовкам, щоб вони слідували за мною. За час дороги мені прийшлось продумати модель поведінки з вовками і придумати, як пом'якшити покарання для Кема. Хлопець перетворився на вовка на очах у людини, і не має значення, що вона нею вже не являється в їхньому розумінні. Мені хочеться подивитися на вираз обличчя вожака, коли він побачить, що Джин не стала вампіром. Але ці обставини не переконають Сема не карати Кема. Мені не хочеться, щоб через лояльне ставлення і людяність, відносно нас, хлопця жорстоко покарали.

Прибувши на галявину попросив дочекатися решти, а тоді продовжити розмову. Сем був вже людиною і з нетерпляче зиркав на мене. Я прекрасно розумів, що йому хотілося по-скоріше вирішити всі непорозуміння, а я просто не хотів показатися психом розказуючи правду, бо в неї не можливо повірити без доказів.

Поки ми жили в Форкс багато вдалося дізнатися про зграї. З місцевими вовками я був знайомий і навіть з деким міг нормально спілкуватися. Молоді вовки були відкриті й довірливіші, в них не відчувалося злоби. Звичайно були і такі, що бояться й остерігалися нас, і напружено чекали коли ми порушимо договір. Я не виню нікого, мою репутацію не так просто змінити.

Вдалині почулося вовче виття, а це означало, що вони помітили Фреда з Джин. Після сутички з Фелксом і втратою мною сил я тепер завжди відстежую де перебуває дівчина. В даний момент вони через декілька хвилин будуть на галявині, судячи зі швидкості.

Поява Фреда з дівчиною ввела в ступор Сема. Я би теж здивувався коли побачив її рум'яну від бігу зі скуйовдженим волосся і з посмішкою на обличчі. Вона бігла самостійно, а хлопець тільки трохи зменшив свій тем, щоб та за ним поспівала.

Вони зразу попрямували до мене, минаючи здивованих вовків. Я в думках сміявся з такої реакції на моє сонце, але вигляд мав зосереджений і серйозний. Дівчина помітивши мій зосереджений погляд стала серйознішою і перестала посміхатися. Вона була досить розумною, щоб зрозуміти, що тут вирішується її подальша доля.

Поки всі мовчки переварювали те, що побачили мені прийшлось заговорити першим. В мене накопилося купа претензій до вожака, адже через його впертість і зацикленість на неприємному ледь не вбила Джин. Я повинен виказати йому все, але якось по м`якше інакше ми живими звідси не виберемося.

- Поговоримо? - нейтрально спитав я.

- Що все це означає? - почав пред`являти претензії мені вожак, за його спиною почали нервово порикувати вовки не розуміючи ситуацію.

- А все просто Джин не стала вампіром, - я зробив театральну паузу для сильнішого ефекту, - але людиною вона не залишилася. Ми виясняємо, що саме сталося і як це сталося. Одне відомо напевне дівчина не несе загрози для оточуючих.

Сем зло зиркав на мене і щось прораховував в себе в голові. Йому не подобалося місце, що я вибрав для проведення переговорів, забагато поганого тут могло статися. Мені було не зрозуміло чому саме він злиться і через це не міг правильно побудувати модель поведінки.

- В чому саме затримка, - строго сказала Джин, - що саме вас не влаштовує в цій ситуації.

- Ти помовчи! - зло прикрикнув Сем.

Зараз буде бабах. Я добре вивчив Джин і добре розумію, що такі прикази викликають в неї злість, яка робить її агресивною. Можливо мені вдалося би заспокоїти дівчину, але вожак провинився і заслужив таке відношення. Я тільки спостерігав і готувався захищати Джин при необхідності.

- А чому я маю мовчати? Я тут жертва, а не підсудна. Мене не кусали з моєї згоди, мені не давали вибору. Де була ваша зграя коли Одонели захищали місто від вампірів. Ви тут захисники, чи, може, я щось путаю, а? Вони просили допомоги, що ви сказали? - дівчина все сильніше злилася, а вожак стиснувши зуби мовчки вислуховував претензії: ні спростовував, ні підтверджував. - Мовчите?

Більше Джин не встигла наговорити, бо Сем перекинувся на вовка і голосно ричав. Вона ні трохи не злякалася, просто спокійно стояла і дивилася в очі, тепер вже вовку. Правда їй прийшлось замовчати і притримати до кращого моменту свої претензії. Я добре розумів і дівчина теж, час розмов пройшов, більше слів ніхто слухати не буде, вони тільки ще гірше розізлять.

Час йшов вовк втрачав терпіння, все голосніше і загрозливіше гарчав, а дівчина тільки іронічно посміхалася, чим сильніше злила опонента. Я скоро теж втрачу терпіння і просто віднесу Джин кудись подальше, де поблизу не має вовків, але такий вчинок вилізе мені боком.

Нас всіх дуже здивував Кем. Цей хлопець просто встав між Джин і своїм вожаком, проявивши неповагу і напевне порушив не один його наказ. Мені було важко уявити скільки потрібно мати відваги і сили волі, щоб не підкоритися прямому приказові вожака зграї. Я добре розумів, що покарання тепер ніяк йому не оминути і, якщо ми заступимося за нього, то тільки ще більше все ускладнимо.