РОЗДІЛ 12.Інша сторона.

Джин.

В мене сьогодні паскулний настрій, перший день випускного класу. Цей рік обіцяє бути цікавим. В школі буде поповнення, двійнята Одонели. Мері (моя найкраща подружка) розказувала, що вони дуже красиві, я скептично віднеслася до таких відгуків. Не думаю, що вони красивіші за незнайомця, що літом шукав Калленів. Та й їхня історія, аж занадто сльозлива, так не буває, мелодрама якась.

Перед в’їздом в шкільний двір мене обігнав, якийсь ненормальний, і зайняв моє місце на парковці, це ще більше зіпсувало мені настрій. Я точно знала, що це новенькі, в Форксі немає таких шумахерів і машина мені не знайома.

Через них я запізнювалася на урок, прийшлось підшукувати місце де припаркуватися. Настрій зіпсувався остаточно. Коли в мене поганий настрій ліпше не попадати мені під руку, можу і покусати. Хороший в мене перший день, нічого не скажеш, але це ще не кінець.

Вчитель пробував угамувати наш клас, але нас всіх переповнювали емоції, так що заспокоємось ми не скоро. Як не як перший навчальний день. Я не звертала уваги, просто старалася не псувати настрій Мері, своєю поганою аурою, як вона говорить.

Потім атмосфера в класі змінилася. Дівчата почали мрійлива посміхатися і закохано зітхати. Хлопці голодним поглядом дивилися туди де стояли новенькі, а дехто навіть свистів. Я не могла звинувачувати їх, щось схоже відбувалося і зі мною. Мері не збрехала вони дуже красиві.

Я зустрілася поглядом з хлопцем і ледь не зомліла, на мене дивився той незнайомець, що шукав Калленів. Він посміхнувся мені і почав відповідати на питання вчителя.

- Я Дімітрій, моя сестра – Лізетта. Ми переїхали з Італії. – І більше нічого не кажучи про себе, запитав вчителя, - Можна нам сісти.

Вони не звертали уваги на погляди і шушукання просто пройшли на свої місця. Їм не було діла до того, що відбувається навкруги. Вони ніби існували в своєму світі, не допускаючи в нього сторонніх. Обличчя в них красиві, але вираз на них дуже холодний.

Я цілий урок спостерігала за ними. Дівчина зацікавлено слухала вчителя декілька хвилин, а потім розчаровано насупилася. Після цього вони почали, щось дуже-дуже тихо обговорювати. По їхнім обличчям було видно, що розмова серйозна. Дівчина щось говорила хитро так посміхаючись, а хлопець тільки хмурився.

Я так задивилася на них, що пропустила питання, яке мені задав вчитель. Не довго думаючи я почала огризатися і він відстав від мене. Після такої відповіді можна спокійно поміркувати до кінця уроку, бо коли я зла навіть вчителі не ризикують мене чіпати.

Я завжди відчувала сильних особистостей. Мені достатньо тільки погляду, щоб визначити таланти людини. Дивлячись на Одонелів я розуміла, що таланти в них виражені в десять раз сильніше і це лякало. Не знаю звідки це відомо, але я точно знала, що Дімітрій знайде будь-кого, будь-де і переслідувало відчуття, що він знайшов мене. Я точно не знала добре це чи погано.

Після уроків мене визвали до адміністрації, щоб я пояснила і вибачилася перед вчителем. Вибачатися я не збиралася, але вислухати мені прийдеться багато чого неприємного. Я спокійно чекала поки мене покличуть, а в приміщення зайшов високий блондин. Один погляд на нього і мене почало тошнити, він пробуджував в мені огиду незважаючи на зовнішню привабливість. Я точно знала, що цей хлопець є опікуном двійнят.

Побачивши мене хлопець посміхнувся, ніби йому було відома таємниця. Дивлячись на лукаву посмішку старшого Одонела я розуміла, що ці троє щось знають, що зв’язано зі мною. Відвернувшись він спокійно зайшов до директора вирішити, якісь питання.

Через пів години він вийшов з кабінету і ще раз мені посміхнувся. Зразу ж відкрилися двері з коридору і в кімнату зайшли двійнята, також посміхаючись. Дівчина зразу підійшла до блондина і обняла. Деметрій дивився на них з ніжною посмішкою, яка говорила про стосунки цих двох. А як він дивився на мене. Я просто не могла побачити всього, але відчувала – цей хлопець піде за мною, куди б мене не занесло. Таке з одної сторони радувала, але набагато сильніше лякало. Я не знала, що з цим робити. Подивимося, що буде далі, як повернеться карусель життя, можливо це і добре.