РОЗДІЛ 8. Історія.

Фред.

Я спостерігав і чекав коли Деметрій почне говорити, мені не хотілося підганяти його. Мені прекрасно було зрозуміло, що історія неприємна з якого боку не подивись. Не знаю чому, але не залежно від того, що вони розкажуть я все одно за ними піду, не за ним, а за Лізеттою.

- Так був, - неохоче повідомив хлопець. – Але починати розповідь потрібно не з цього. В нашому світі існують правила, їх не багато. За не дотримання цих правил вампір розплачується життям. Одним із них заборона на створення армії новостворених вампірів.

- Ми ніяких правил не порушували.

- Ви особисто ні, але вампірша, що вас створила, порушила. За порушення вона лишилася життя, але разом з нею мають зникнути все що пов’язано з цим злочином. – він трохи подумав і продовжив. – Але той випадок ускладнювався присутністю в тому районі сім’ї вампірів, яка там проживала.

- Розумієш, - продовжила розказувати Лізетта,- та сім’я відрізнялася від нас. Вони харчувалися по-іншому, навіть виглядали. Але основне, що не влаштовувало Володаря, - це було сказано з таким виразом обличчя, ніби її заставили їсти помиї. – Основною причиною було те, що в тій сім’ї були дуже обдаровані вампіри, чиїх здібності Аро хотів бачити в своїй колекції. А вони відмовились від такої великої честі.

Тепер мені стало зрозуміліше, навіть застереження Бри тепер має сенс. Розповідь про жовтооких набуває сенсу. Я не спілкувався ні з ким, ні з людьми, ні з вампірами, а зосередився тільки на виживанні. Мене не цікавили ніякі стосунки, тільки рух вперед. Що ж це було невірне рішення, тепер я це розумію, але трохи запізно.

Я все виправлю, і мені допоможуть. Вони допоможуть, повинні допомогти. Дивно розуміти, що мені потрібна допомога і я попрошу про допомогу і з радістю прийму її.

Спершу заставлю все розказати, трохи помучу. Знаю, це жорстоко і можливо безжалісно, але в результаті їм стане легше.

- Ми дозволили новонародженим вампірам, аж задовго безчинствувати в Сієтлі. – далі розказував Дімітрій. – Аро хотів, щоб вони виконали те для чого були створені. А ціллю їхньою були Каллени. Це велика сім’я вампірів, які не вбивають людей, не п’ють їхньої крови, а задовольняють тваринною. А ще Белла, тоді ще людина з дуже вираженими здібностями, як для простої смертної. Вона забагато знала, в ній Аро теж був зацікавлений. Було вирішено підштовхнути Вікторію, щоб її план прийшов в дію. Було проведено бесіду і поставлена задача і задані часові рамки. Але коли ми прийшли на поле бою, всі Калени стояли неушкодженими, включаючи Беллу. Голова сім’ї пощадив одну із новонароджених.

- Як її звали? – не зміг стриматися і перебив його.

- Бри. – відповів Деметрій з жалем і провиною в голосі.

- Значить вона не вижила. – констатував факт я.

- Так. Ми її вбили, за те в чому вона не була винна.

Жаль. Я сподівався, що вона вижила. Серед усіх створених тоді вампірів вона була єдина, що змогла ужитися разом зі мною і я дотепер не розумію, як це в неї виходило. Бри єдина не обходила мене стороною і не забувала мене. Вона завжди залишала для мене книги на спинці дивана де зазвичай я сидів.

Краєм ока я замітив, як Лізетта перемінилася в лиці, їй ніби було боляче. Мені було зрозуміло, що це неприємна розмова, але я і не підозрював, що настільки. Мені стало стидно і дуже захотілося заспокоїти її.

- Поговоримо про це іншим разом, - подумавши додав,- на даний момент з мене достатньо інформації.

- Зустрінешся з Каленами, запитаєш у Едварда про це. – Деметрій криво усміхнувся, - Він розповість докладніше.

Ці слова збили мене з пантелику, але вираз обличчя хлопця, виказував вину і страх. Лізетта виглядала не краще, в очах було стільки болю, що я не стримався і обняв її. Спершу вона здивовано завмерла, але потрошку почала розслаблятися. Деметрій тільки посміхався, так єхидно. Я не стримався і зіпсував настрій приступом легкої нудоти. Після цього він тільки відвернувся і зробив кам’яне обличчя.

Вийшовши з неприємної ситуації і переживши важку розмову, ми почали говорити про плани. Виявилося, що ніяких планів у них не було. Вони розповіли про все що пережили і що заставило їх покинути Волтеру. Я в свою чергу розповів їм про своє життя після Сієтла.