Лізетта.
Ми бігли, довго бігли. Кожен мовчав і думав про щось своє.
Це була довга подорож, але не до конкретного місця, а просто вперед. Деметрій насолоджувався свободою, а я просто спостерігала.
З часом його настрій змінився, погляд став стурбований і зосереджений. Він спостерігав за мною і те що бачив йому не подобалося. Що ж нічого не можу с собою зробити.
Чомусь саме зараз виринають спогади, туманні обриси людського життя. Я завжди старалася зберегти крихту того життя, хоча б в спогадах, хоча вони і не радісні.
Згадую своїх батьків. Матір, яка ревно дотримувалася усіх правил (писаних і не писаних). Батька – дивака, звихненого на порядку і звичаях, що доводив мене до істерики. Згадується наш маленький будиночок. Щоденні повчання і настанови, покарання і похвали, яких було так мало. Мене виховували сильною духом. Може я такою і була в їх очах, але насправді то була маска, всередині жила перелякана дівчинка, яка хотіла уваги.
Моя ім’я часто згадувалося в різних скандалах. Одного разу мене занесло. Я втратила невинність, а в ті часи це було найгіршим для дівчини, яка хотіла колись вдало вийти заміж. Через пару місяців виявилося, що в мене буде дитина. Я хотіла її народити, дуже хотіла.
Вагітність змінила мене. Я стала більш відповідальнішою, перестала створювати скандальні ситуації, рідше з`являлася на людях.
Мені вдалося з`ясувати ставлення моїх батьків до вагітних незаміжніх дам і те що я дізналася не радувало. Батьки ніколи не прийняли би ні мене, ні мою дитину, в зв`язку з цим було вирішено втекти з дому. Згодилась допомогти мені єдина вірна подруга Деметра, яка була заміжня на той час три роки і дітей в них нажаль не було.
Я добре розуміла, що не зможу самостійно виховати дитину і забезпечити її всім необхідним. В зв`язку з цим було прийнято важке, але правильне рішення. Після народження дитини я її віддаю Деметрі. Подруга повинна розповсюдити звістку, що в неї буде дитина, щоб ніхто не здогадався.
Все було б добре, якби батько не знайшов мене. Він приїхав в село, де я спокійно жила і чекала народження дитини, почав кричати на мене посеред вулиці. Я не могла нічого сказати, стояла мовчки і молилася, щоб поруч нікого не було. Коли батько вже хотів мене вдарити до нас підійшов красивий чоловік. Він був дуже красивий зі прозорою блідою шкірою. Чоловік ввічливо, дуже стримано і погрозою в голосі запитав мого батька, що відбувається. Батько зверхньо сказав, щоб той не ліз не в своє діло. Тут сталося те чого я до сьогодні не можу зрозуміти, незнайомець сказав, що він мій чоловік і назвався Аро Волтурі.
Відредаговано: 29.05.2019