Історія шукача
РОЗДІЛ 3. Нова сім’я.
Деметрій.
Початок.
Чому я не зміг зразу так, просто і без пафосу знайти свою маму? Чому аж через 500 років до мене дійшло, що вона поруч? Краще пізно ніж ніколи.
Як тільки ми пішли стало легше і спокійніше, моя душа заспокоїлася. Нарешті в мене було відчуття, що я частина сім’ї, а не клану.
Лізетта відчувала, що щось змінилося. Напевне здогадалася. Напевне зрозуміла, що я знаю про неї, про нас.
Ми разом покинули Волтеру, але думки наші були десь дуже далеко від нашої подорожі. Я перебував в ейфорії відчуваючи таку легкість і спокій, таких відчуттів в мене ніколи не було. Мене переповнювала радість.
Краєм ока я помічав і відчував, що думки моєї матері не такі радісні як мої. Її хмурий, зосереджений погляд починав мене лякати. Ми все дальше віддалялися від Волтери, біжучи вперед не озираючись.
Я відчував, що їй важко і не тиснув на неї, це б нічого не дало тільки розізлило. За багато років нашого спільного життя в Волтері я зумів її вивчити. Мене роз’їдала цікавість, але я мовчав остерігаючись її гніву. Якщо зачепити Лізетту в такий момент вона голову тобі відірве.
Відредаговано: 29.05.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
