Падіння магічної імперії. Частина 2

Перший ліч Йохан, який давно мріяв випробувати свої сили, пішов війною проти усього світу. Без магів, людство нічого з себе не представляло, і втративши будь яку надію на порятунок відступало. Ельфи ж закрились на північному острові, де були у відносній безпеці, через море, що відділяло їх від нежиті, і не приймали ніяких дій. А гноми забарикадувались в горах як тільки почули лиху звістку про армаду нежиті.

З початку вторгнення пройшло лише два тижні, а раси магічної імперії здавалося вже здалися. Але так здавалося лише Йохану, насправді такий відступ був пов’язаний з рішенням першого рицаря аури Джуліана, який завдяки своїй родословній був ще досі живий і при здоровому глузді, хоч і вже був схожий на дряхлого старигана. В нього не було досвіду широкомасштабної війни, але його бойовому опиту не було рівних. Також воїн користувався неабиякою популярністю серед люду не дивлячись на свою брудну кров, тож був обраний тимчасовим головнокомандуючим.

План був такий, ельфи мали лишатися в тилу і виконувати роль розвідників, а завдяки своїй позиції на острові і розвинутому флоту, захист від орд мерців не був проблемою. Задача ж гномів була трохи складнішою, вони мали закритися в печерах, зруйнувати будь які прямі ходи до своїх помешкань та місць роботи, і добувати руди, після чого таємно їх відправляти до основних сил оборони, де з них вже гноми – ремеслиники створювали озброєння для армії захисту.  

Території імперії були надто великі, тому було безглуздо намагатися захистити всі піддані магам королівства. Було вирішено евакуювати народ з п’яти королівств що знаходились на заході і поселити на півдні. Південь був найвигіднішою територією, оскільки ворогу туди доволі далеко, і в південних королівствах були найбільш популярними гладіаторські війни, через що там мешкало безліч воїнів ветеранів які на своєму віку чого тільки не бачили, серед них були навіть воїни аури, що могли подолати десяток магів. Тож оборону почали будувати саме тут.

Але і мінусів в такого плану було не мало. По-перше це провізія, адже біженців потрібно було кормити, і запасів провізії вистачило б максимум на три роки. По-друге, вони давали ворогу час і ресурси для поповнення власних сил.

Так і сталося, в той час як солдати що захищали біженців вмирали, армія нежиті, що й раніше була доволі об’ємною, швидко збільшувалася в кількості. Але це дало людям шанс вистроїти міцну лінію оборони з північного боку обраних територій, за інші напрямки вони не сильно хвилювались, адже там вже знаходились густі ліси, які кишіли монстрами, і провести крізь них велике військо нежиті було дуже складно.

Ціль усього цього була – протриматися хоча б декілька років, поки маги розбираються як повернути свої сили, в крайньому випадку – чекати поки не зросте нове покоління магів. План, можна сказати, був безпрограшним.

Одначе все пішло шкереберть. Три роки пройшло, провізія закінчувалась, маги так і не змогли повернути свої, а нові чарівники було надто слабким і малочисельним, через що швидко вмирали. Зв’язок з ельфійським островом також було втрачено, а більшість с міст гномів були завойовані і тепер гноми трудились на стороні ліча.

Одначе лінія фронту все ще трималась, завдяки багаточисельній армії, а оскільки трупи після смерті тепер прийнято було спалювати – армія нежиті більше не поповнювалась. Тож основною проблемою була провізія, і рішенням були – експедиції у дикі землі, де було доволі багато продуктів, і Джуліан чудово знав ті землі, тож перший час був для експедицій провідником.

Минуло п’ять років з початку війни, старий Джуліан помер від зупинки серця у вісні, а експедиції до диких земель почали зазнавати поразки. Тож кількість експедицій збільшили, але , якщо при Джуліані втрати людей становили десь 30%, то зараз стали всі 80%. І як би не хотілось визнавати, але така смертність також було порятунком від голоду, адже чисельність голодних ротів зменшувалась. Хоч вічно так продовжуватись не могло, на певний час настала деяка стабільність, що дозволило залишкам колись великої імперії протриматись наступні 50 років.

І порушило цю стабільність, посилення туманів, з них знов почали з’являтися нові, до цього не бачені істоти. В основному це були великі вогнедишні істоти, деякі з них ходли по землі, деякі плавали, але були і ті що літають. І була в них одна особливість – влада над стихіями, кожен з них міг плюватися або навіть керувати якоюсь зі стихій води, землі, вогня або повітря. Істот класифікували так: дрейки, гіври та виверни. Але також в народі прижилась назва «дракон», в честь істоти, що сторіччя тому стала причиною великої трагедії гномів. Але також появлялися і гуманоїдні ящірко-подібні істоти. Це все додало проблем людям, а ось у ліча з’явилися нові іграшки.

Невже цьому колись чудовому світу настав кінець?