Воїн аури

На дворі був 1506 рік, з часів великої трагедії Гномів минули вже 80 років, але пам’ять про трагедію серед гномів була все такою ж свіжою. Місто, збудоване на вулкані було переповнено безліччю рас, тут мешкали як представителі ельфів, гномів та людей, так і менш поширенні істоти по типу орків, на пів людей, та гоблінів, інколи можна було зустріти навіть лісних німф. Життя процвітало, і тільки гномів ніхто не любив, адже в своїх бідах вони винуватили всіх, тільки не себе. Місто було названо Глорія, і стало символом дружби різноманітних рас. У верхньому місті, що розташовувалось в жерлі застиглого вулкану, були популярні гладіаторські бої, і в самому центрі розташовувалась одна з найбільших арен семи королівств. Там регулярно проходили спортивні змагання, бої, іноді навіть виступали артисти, словом, життя в місті кипіло в основному завдяки арені.

Чемпіоном – гладіатором в той час був Джуліан Руйнівник, але його не дуже шанували, адже він був напівкровкою. Його мати була чарівною ельфійкою, а батько суворим гномом. На жаль, вони покинули цей світ коли Джуліану було лише 5 рочків. Після смерті батьків, його виховували на арені, як справжнього воїна. В силі та швидкості рівних йому не було, тож доволі швидко, в віці 19 років, хлопець став чемпіоном. І лишав цей титул при собі наступні шість років.

Так тривало, поки виклик чемпіону не кинув маг. З 1312 року, це був перший випадок, коли маг змагався на арені. Але цього разу результат був інакшим, маг з легкістю переміг чемпіона, і це була не просто перемога, в процесі чарівник встиг познущатися над хлопцем і навіть виколов йому око. А трибуни лікували, адже ніхто не любив Джуліана, і вже давно хотілося, щоб цього вискочку хтось провчив.

Джуліан був сильно пригнічений, і втрата ока також сказалася на його навичках, тож титул чемпіона він повернути вже не міг. Незадовго після цієї події хлопець зник.

Минуло 11 років, арена все так же процвітала, і навіть з’явилася нова розвага, а саме, битва з магом. Будь хто, по власному бажанню міг викликати мага на поєдинок і перевірити свої сили. Але ніхто навіть не думав про перемогу, усе це було задля задоволення публіки, і гарних фокусів що міг показати чарівник. Маги були непереможними.

Але на арені з’явився одноокий чоловік, він з легкістю перемагав усіх супротивників, і отримав право, викликати мага на двобій. Вибирати довелося не довго, його вибір пав на найсильнішого чарівника серед присутніх, того самого, що 11 років тому виколов йому око. Це був маг середнього рівня маг Люциус, і зараз він був дещо сильнішим і досвідченішим ніж 11 років тому. І як завжди розраховував просто здивувати публіку красивими фокусами.

Але спустившись на арену Люциус згадав лице опонента, це був той самий колишній чемпіон, якого він колись покалічив. Маг посміхнувся.

• Ахахах, згадав, цього разу хочеш взагалі сліпим лишитися?

Люциус був на веселі, але Джуліан навіть оком не повів, і видно був налаштований серьозно.

Бій почався, Люциус почав стіворювати потоки вогню, що складувались у красиві візерунки, і запускав їх по Джуліану. Ці потоки були не дуже гарячи, і вбити чи сильно покалічити не могли. Але Джуліан продовжував просто стояти, ніби навіть не помітив атаки.

Люциус трохи занервував, і почав випускати вогняні шари, що вже могли дісно покалічити людину і лишити її інвалідом на все життя. Але навіть тут Джуліан просто продовжував стояти. В кінці кінців все дійшло до того, що чаклун почав приміняти реальні бойові чари, льодяні стріли, кам’яний дощ, які могли вбивати людей пачками, але результат не змінився.

Джуліан тихенько мовив.

• Це все?

Люциус засумнівався в своїх силах. Після чого Джуліан ринув вперед, але його швидкість була за гранню можливого, чарівник навіть не встиг зреагувати. Одним рухом меча воїн порізав одразу обидва ока мага, після чого схопив його за лице і з велитенською силою впечатав у землю. Навіть під чарами захисту, які маги використовували постійно, Люциус зламав кілька кісток, і пошкодив череп. Це був тріумф людини, без використання магії, воїн переміг чаклуна, та не просто переміг, а розібрався з ним немов з дитиною.

Звідкиж у Джуліана така сила? Після своєї поразки він довго думав, і почав вивчати магів. Як з’ясувалося хлопець володів даром мани, і міг навіть стати чаклуном, але йому це було не цікаво. Але все ж ману накопичувати він став, і для тренувань відправився в дикі землі, де правили потойбічні істоти, і з часом він дещо зрозумів. Мана – не створена для магії, її можна було контролювати силою думки і маніпулювати нею в тілі, і з часом, тіло під дією мани ставало все сильнішим, і набагато міцнішим. В решті решт, навіть дикий тигр не зміг прокусити шкіру Джуліана, і в той момент він вирішив що пора повертатися.

Явище, коли мана окутувала тіло прозвали аурою. Ману почали використовувати не лише для магії, а й для посилення власного тіла. Але було одне але, якщо мана використовувалась таким чином, то за допомогою неї вже неможливо було творити магію, тому маги цю практику намагалися не використовувати. Джуліан же, організував власну школу бойових мистецтв, де навчав воїнів аури. Проте дуже довго, не без втручання магічного суспільства, люди, що володіли аурою лишалися малочисельними, і всіляко пригнічувались. Адже в битвах з магами, вони були найстрашнішою зброєю.