Ліч

1350 рік, головною темою розмов серед магів була скора страта одного з найстаріших архімагів, він був одним з перших людей, хто пережив більш ніж сотню років, і застав аж трьох імператорів магічного світу. В його відданості магічному світу ніколи не виникало сумнівів. Одначе було викрито групу магів, що займалися вивченням забороненої теми, а саме, продовження людського життя.

Ця тема була заборонена, оскільки в свій час посіяла ворожнечу між расами і поставила під сумнів необхідність існування вежі знань. В той через звірські експерименти загнуло багато люду, і цей раз, нажаль, не був вийнятком. В ході розслідування було доказано, що експерименти проводились що найменше 60 років, і за їх час в жертву було принесено сотні безневинних людей. Покаранням за такий тяжкий став смертельний вирок, усіх причетних мали стратити на гільйотині.

Було також встановлено особу зачинателя, це був архімаг Йохан Зорекрик, потом першого мага, і так вже склалося що й мага Ульрика Зорекрика, який більше двохсот років тому досліджував ту ж тему, і чия душа стала в’язнем власного посоху. Йому на момент розслідування вже було 103 роки, а в час оголошення вироку виповнилося вже 104! Одначе ніяких поблажок з огляду через поважний вік не було, дуже жахливим був його злочин. Тож разом з іншими учасниками, він стояв останнім в черзі на гільйотину.

І ось, черга дійшла до Йохана. В момент коли йому довелося склонитися, і з секунди на секунду його голова мала полетіти з плеч, він згадав свого предка Ульрика, і подумав «як би було добре також заточити свою душу в якійсь реліквії, і передати знання наступним поколінням» але підходящого предмету поблизу не було. І тут його осяяла ідея. «А що як в якості предмету, використати власний труп?». В цілому, такого ще ніхто не робив, адже для того щоб перемістити душу, потрібно бути живим, а в його випадку, потрібно бути і живим і мертвим одночасно. Але шанси на успіх все ж були, та і виходу іншого Йохан не бачив, тож почав шептати закляття.

Ось, гостре лезо гільйотини впало до низу. Голова йохана полетіла на землю, і дуже сильно злякала глядачів. Адже голова, без тіла, ще декілька секунд продовжувала щось шептати собі під ніс, поки її очі не закрились. Це було доволі химерно, але нічого поганого не трапилось.

Трупи зібрали і віднесли до некрополю, де зберігались тіла померлих магів. В ранці наступного дня, завідуючий некрополем, відчинивши двері, аби взяти труп для проведення певних дослідів, був ошарашений, усі трупи зникли. Як згодом виявилось, зникли не тільки трупи, а й посох Ульрика Зорекрика, разом з деякими екземплярами книг життя. Ця подія викликала не аби яке обурення не тільки серед магів, а й серед простих людей, адже посох і книги могли стати доволі могутньою зброєю, і взагалі не було зрозуміло, навіщо крадієві трупи?

В той же час світом почали ширитись чутки про ходячих мерців, і про те, що хтось розкрадає могили. Але випадки зустрічей з мерцями були поодинокі, а могили розкрадали в основному дуже старі, за якими давно вже ніхто не наглядає, тож чутки швидко вчухли і стали лише міськими легендами.

В той же час Йохану все ж вдалось воскресити своє «я», але його думки і погляди на світ були дещо іншими ніж при нормальному житті, в голові була лише одна думка «А що можна робити безсмертному?» і відповіддю стало «захопити світ». Після того як Йохан воскрес, він трохи почав їхати з розуму, і взагалі втратив хоч якесь співчуття до людства, тож таке рішення не було дивним. Тай навіть при житті він всерйоз задумувався над цим, але тоді йому не вистачало ні сил ні часу на це. Зараз же, у нього був увесь час світу на підготовку, тож він вирішив затаїтися, і поступово збирати свою армію мерців і послідовників серед людей, які б могли йому допомогти у здійсненні його давньої мрії.