Ера мани

1312 рік, темою дня серед магів була перемога невідомого гладіатора на арені. Це була небувала подія, адже проста людина, без допомоги магії, на очах у сотень глядачів поразила мага, і не аби якого, а вищого рівня! Чутки в народі швидко поширювались і хоч думки про те, що магів тепер можна замінити не виникало, але це все ж сильно вдарило по їх репутації.

Маги вежі знань аналізуючи битву зі слів очевидців прийшли до виводу, що проблема в швидкості. Адже щоб створити заклинання, необхідний час і певна підготовка, і якщо не встигнути – маг ставав доволі легкою мішенню. До цього моменту на проблему не зважали, адже в часи війни з потойбічними істотами маги були далеко не самі, їх завжди супроводжувало військо, до дуелей на арені вони також ставились доволі скептично, і взагалі, в мирний час про бойові заклинання ніхто особливо і не думав. Але тепер, потрібно було шукати способи якось перекрити це слабке місце.

Пробувались різні способи, від скорочень заклинань, до посилення вже і без того коротких. І головною ідеєю була мана, адже вона посилювала масштаб майже всіх елементарних заклинань. Але і в цього метода була проблема, адже ману зазвичай акамулювали в спеціальних батареях, а тягати тяжкі бандури за собою – не вихід. Тож вирішенням на деякий час стали тренування. В середині вежі була збудована магічна арена, де маги могли змагатися між собою у бойовій магії, це мало трохи покращити їх бойові навики.

У 1336 році, до вежі поступила нова учениця, їй на той момент уже було 16 років, і по суті нічого хорошого від неї не очікували, адже зазвичай магії і простим заклинанням навчаються з малечку. Проте це було помилкою, на теоретичному іспиті вона дещо уступала одноліткам, але коли справа доходила до бою – їй не було рівних, будь яке, навіть найпростіше її закляття, було в декілька разів сильнішим ніж у будь якого, навіть бувалого мага вежі.

Чутки про талановиту дівчину, на ім’я Анна і до вищих чинів магічного суспільства. Це була двояка ситуація, Анна – явно була обдарованою, але в то же час, її ніхто ніколи не навчав, але навіть на теоретичному іспиті, вона не сильно відставала від своїх однолітків, які навчались магії ледь не усе життя. На розум приходило лише одне – таємна, неуловима, школа магії, про яку ходило немало чуток, але викрити її так ніхто і не зміг. Але теперішньому королю магії, діла не було до тієї школи, навіть навпаки, він був не проти подібних установ по всій магічній імперії. Але тепер йому стало дещо цікаво «можливо вони винайшли спосіб використовувати магію більш оптимально?»

У 1338 році, коли Анна вже встигла освоїтись в вежі. Король викликав її до себе. Для будь якого мага, особиста зустріч з королем була великою подією. Проте дівчині здалося, ця подія була в тяжкість. Витягти з неї якоїсь інформації що до її сили або що до чуток про таємну школу магії не вдалося. Проте король продовжив спостерігати, і врешті решт у нього виникла ідея, «а що як вона використовує ману?».  В ході експериментів з маною, її інколи вдавалось стискати, тож можливо вона носила з собою якусь міні батарею? Але далі здогадок це не дійшло.

З часом подібних обдарованих дітей ставало все більше, і здавалося, всі вони чудово знають одне одного. До 1360 року потроху вежа наповнювалась такими самородками, ці люди почали займати високі пости вищих магів і архімагів, навіть король почав переживати за своє положення, адже це було схоже на якийсь повільний захват вежі знань. Але діяти вже було пізно, в вежі вже були сформовані доволі значні сили супротиву нинішньому королю. І в результаті цих подій, у 1362 році повноваження короля були призупинені, а його місце посіла та сама Анна, і стала першою в історії королевою всіх магів.

Буквально через рік після своєї коронації, укріпивши свої сили, королева повідомила про прорив у магічних науках. Це була теорія мани душі. для всіх вже не було секретом, що у деяких людей, в тілі знаходились невеликі залишки мани, але цей запас був дуже малий, і його неможливо було накопичити, до того ж після використання всієї мани, маг за часту просто починав хворіти, і зрештою помирав, тож якщо хтось нею і володів, то використовувати її було строго заборонено. Але Анна оголосила принципово новий підхід. Ману потроху, але можна було накопичити, зазвичай на це йшли роки, і здавалося, витрачати роки на накопичення невеликої її кількості, було абсурдним рішенням. Проте, як виявилося, повторне накопичення, проходило дуже швидко, витративши навіть всю ману, повністю її відновити до попереднього об’єму можна було усього за декілька годин.

У 1370 році, з тіні вийшла і школа магії, про яку до цього ходили лише чутки, і стала офіційним філіалом вежі, скоро було засновано ще кілька подібних шкіл. Разом з цим, система відбору учнів суттєво змінилася. Тепер магом міг бути далеко не будь хто, а лише той, хто володіє даром мани, і здатен її накопичувати. Вежа ж більше не займалася навчанням юних чарівників, туди потрапляли лише здібні випускники, зазвичай після 16 років, і займалися дослідами та тренуваннями решту свого життя.

Але була і інша сторона медалі. Раніше маги все життя витрачали на вивчення магічної системи, і розробку та вивчення заклинань, тепер же, всі прагнули як можна швидше поповнити свій запас мани, адже з нею, навіть найпростіші заклинання набували руйнівної сили. І від цього знання чарівників поступово почали деградувати.