Дракон

1426 рік, останні 500 років були для світу семи королівств відносно спокійними, під егідою магів розвиток людства шагнув у перед, потойбічниі істоти майже не надокучали, про голод останні декілька сотень років ніхто і не чув, а в спільноту магів почали приймати навіть представителів інших рас. Так розміренно і мирно продовжувалося життя народу.

В честь п’ятисот річча з заснування Оріоном Другим семи королівств, маги задумали грандіозне свято, куди були покликані усі відомі вельможі, та представителі інших рас, таких як гноми, і навіть кілька вождів ельфів зацікавилися подією. Суть вистави була у демонстрації магічних досягнень, і перевершення магами сил природи. Для цього тодішній король магів, Фелікс Миротворець, задумав охолодити діючий вулкан, і збудувати навколо нього місто. За планом, у підніжжя вулкана мали мирно жити люди, а на його схилах хотіли збудувати свої шахти гноми, і навіть ельфи не проти були стати частиною нового міста, що ознаменувало б дружбу усіх рас.

У назначений день, безліч мешканців семи королівств зібрались у підніжжя  вулкану. Прийшли також майстри – гноми, і навіть сам вождь ельфів. По розрахункам магів, вулкан мав прокинутись приблизно через 5-10 років, тож боятися було нічого, та і народ усім серцем вірив у магів, адже у разі чого вони могли їх захистити.

37 Верховних магів зібралося на поверхні вулкана, і почали хором вимовляти заклинання. Небо над вулканом той час же вкрилось хмарами, лунали гром, блискавки, люди що наблюдали за цим не на жарт злякались. І ось, пролунав дуже гучній грім, і над вулканом здійнявся льодяний буревій.

Менш професійні маги зайняли місця поруч з глядачами, і захищали їх від крижаного вітру, паралельно показуючи вистави, обертаючи лід у різні фігури звірів що ніби билися одне з одним. Так продовжувалося декілька годин, поки буревій не вщух. Вулкан повністью заледенів, це був важливий момент, значивший повну перевагу людини над природою.

Ввечері того ж дня, у наметному містечку де ночували гості, організували вечірку, всі святкували перемогу магів, а також заснування майбутнього міста.

Коли вечірка підходила до кінця, а люди вже збирались лягати спати, почулись товчки з під землі, цьому спочатку не придали великого значення, адже маги попереджали що таке може бути, але скоро землетрус має вщухнути. Проте землетрус продовжувався, и надалі ставав все сильнішим. Люди занепокоїлись, як виявилося навіть маги не підозрювали що землетрус стане таким сильним. У поспіху почалась евакуація людей.

Скоро, землетрус досяг неймовірної сили, і здалось, що вулкан почав прокидатись. Люди були в розпачі, маги не знали що робити.

Як пролунав гучний вибух зі сторони вулкану, з вулкану полетіло каміння, і показалася велитенська паща, яка здавалося могла з легкістью проковтнути цілий замок, з’явилися величезні лапи, і половина тіла, це була зовсім нова істота, про яку ніхто з людей ніколи не чув. І тільки вожак ельфів мовив «Дракон!», здавалося тільки ельфи знали що це слово значить, одначе після появи дракона ельфи, які лишалися більш менш спокійними до цієї миті, розгубилися, і лишивши свої речі, стали тікати з усіх ніг.Це була величезна трагедія, від дикого жару що йшов від дракона загинуло безліч людей, гномів і ельфів. Тільки маги могли хоч якось протриматися, вони намагалися заспокоїти тварюку, приміняли найсильніші заклинання, але все було без толку, дракон ніби і не помітив, продовживши свій рух у перед.

Наступного дня зібралась рада магів, також були присутні королі людей, ледве уцілівший вожак ельфів, і король гномів. Питання було одне, як заспокоїти тварюку.

Своє слово сказав король ельф.

• В дитинстві мій батько розповідав мені про кінець нашого світу,  та великого королівства Ельфхейма, перед тим як наш світ почав замерзати, гори обернулися величезними титанами, що пішли війною одне на одного. В процесі цих битв велике королівство збудоване нашими предками було повністю знищене, а наш народ розділився на невеликі кочові племена.

Король магів того часу запитав.

• Чи не лишив твій батько інформації, як можна перемогти цю тварюку?

Король ельф трохи тремтящим голосом відповів.

• Дракони – вісники кінця світу, жодна технологія та жодна магія не здатна їх подолати.

Король магів хотів був сказати що в цьому світі нема нічого неможливого, але згадавши ту тварюку, розмір якої, здавалося, сягає небес, втратив віру у власну думку.

Король ельфів додав.

• Нам лише треба почекати, дракони – теплолюбиві істоти, на поверхні для них занадто холодно, думаю десь за кілька місяців він звалиться без сил.

Король магів, на обличчі якого декілька секунд назад виднівся розпач. Встав, і мовив.

• Тоді все що нам лишається, це евакуювати всіх людей на шляху цього дракона. І зробити це треба негайно. Благо, воно здається рухається прямо і не думає звертати.

В кімнату увійшов один з верховних магів.

•  Дослідивши карту пересувань чудовиська, стало зрозуміло, що воно, прямує до територій заселеними гномами. І як ми думаємо, воно прямує до вулкану, на місті якого зараз розташована столиця гномів.

Король гномів увесь цей час мовчки сидів з недовольним обличчам. Він був зайнятий у день катастрофи, тому не був присутній на святі, і не бачив дракона.

Король магів, бачачи невдоволену реакцію гнома, мовив до нього.

• Гномів потрібно евакуювати як омога швидше.

Король гномів розсердився.

• Ще чого? Ми гноми гордий народ, і ніколи не покинемо своїх земель! Що б то не була за тварюка, наш народ і мокрого місця від неї не лишить!

Тут встав один із гномів – майстрів, що був присутній на святі.

• Мій королю, я був там, і бачив ті жахи, навіть найсильніші заклинання магів, що могли б з легкістью зруйнувати ціле місто, не лишили на ньому навіть подряпини, народ треба евакуювати!