Частина 2. Місто, яке вбиває сенс.

Частина 2. Місто, яке вбиває сенс

Розділ 1. Лікарняний досвід
 

          Протягом декількох годин Марка помістили в палату з важким запаленням легень. Його груди продовжували пекти, а  голова тріщати так, як дрова в печі. Але є покращення: він свідомо відчував себе в просторі. Крук точно почав відчувати реальність і розумів, що зараз відбувається. Він у лікарні, злий на Рому, бо через намет, який друг не взяв, в останні тижні літа доводиться нудьгувати в палаті. Після чергових уколів йому нарешті дали телефон і хлопець подзвонив Аврорі.

- Привіт. Я тут…
-Алло, ти хочеш мого інфаркту? Якщо тебе не викрали марсіяни, то ти труп… Я тобі обіцяю. Ти помреш повільною смертю.
- Аврора, все добре. Я в лікарні.
- Ааааа. Тоді вибач, що нагримала. Треба було одразу сказати, що в тебе все добре. Марк… Чи не думаєш ти випадково, що “лікарня” і “добре” не дуже поєднуються в одному реченні? Але добре… Попитай, де в них морг, щоб потім не довелось шукати, після нашої зустрічі.

Аврора перевела дух.

- А тепер повільно і з подробицями розкажи, що сталось. І чи врятувало тебе сузір’я твоє?
- Що? Яке сузір’я?
- У тебе струс мозку? Знову робив свої трюки без рук… Чи що сталось, що ти не пам’ятаєш, як дзвонив мені?
- Я дзвонив тобі?
- То я таки вгадала? Дзвонив. Сказав, що ти в болоті застряг на велосипеді і зараз добираєшся пішки з велосипедом на руках, що сів перепочити і що сузір’я тебе врятує, тому все добре. Я ще жартувала, що типу “як добре, що зараз день, правда?”. Ти й назву сузір’я сказав, але я вже забула. Пам’ятаєш?
- Назву? Згадай, будь ласка, це дуже важливо.
- Марк, ти мене вже лякаєш. Що сталось?
- Запалення легень. То назва була якась важка чи проста?
- Якщо не пам’ятаю, то важка. Навіть першу букву забула, вибач, звісно, але деталі… Можна?
- Словом, ми потрапили під дощ. Намету не було. Рома, друг мій, - геніальний рибалка. А що то за рибалка, що намет бере? Ми сильно змокли, але, схоже, взяло тільки мене. Їхав додому сам і в настільки поганому стані, що все забув. Але все вже добре, чуєш? Я вже почуваюся набагато краще. Дихати важко, але це через твій голос, розумієш?
- Звикай, дихати важко буде не тільки через голос, але й через мій кулак. Ти хоч знаєш, як я переживала?
- Я бачив п’ятдесят пропущених. Вибач, але так сталось.
- Пусте, в тебе все добре… Ти ж в лікарні.
- Та ну не ображайся, Аврора. Два тижні, і ми знову йдемо на побачення. Я приготую тобі сюрприз якийсь…
- Болото з велосипеда?
- Ну, значить, вже не сюрприз.

          Атмосфера почала налагоджуватись. Аврора розказала, що передивилась всі фільми з головною героїнею жінкою, щоб врятувати Марка, якщо той раптом знову застрягне в болоті. Крук же розказав про подорож, про друзів, які падали з велосипеда, про озеро і про людей з будиночка. Аврора слухала, жартувала, і їм обом було весело. Все повернулось на свої місця.
            Після закінчення розмови Марк знову кинувся в роздуми. Як так сталось, що він вижив, подолав шлях пішки в такому стані і нічого не пам’ятає. А ще він дзвонив Аврорі і сказав назву сузір’я, яку він не знає. Ситуація була настільки важка, що, мабуть, сам Шерлок Холмс відмовився б її розслідувати. Все так змінилось з тієї ситуації на долині… Марк вже забув, скільки йому ввижалась мертва наречена і кожного разу це було так реалістично, ніби сон, після якого ти різко прокидаєшся. І слова її “зустрінемось на рівних” здійснилися б, якби він розбився серед машин на горі. В той момент Марк подумав, що він все зрозумів. Логічна лінія була знайдена. Тільки все виявилось не так. Питань стало ще більше.

             Майже цілий тиждень Марк отримував уколи, а потім на черговій перевірці було виявлено, що йому не тільки не стало краще, а ще й запалення стало більшим. У таких випадках є лише одне логічне рішення - крапельниця! Юнак ніколи не хворів аж настільки. Тому це була його перша крапельниця з моменту його появи на світ. Лікар прийшов з якоюсь вішалкою, яка, як потім виявилось, і є частиною крапельниці. На цю вішалку в спеціальний отвір поставили флакончик з рідиною. Марка почало трусити, він думав, що це якась надто страшна операція, смертність від якої - мінімум п'ятдесят відсотків. Але все виявилось значно простішим і навіть приємнішим, ніж уколи. Він собі лежав і переписувався безперервно з Авророю, поки рідина повільно текла по венах. Щоправда, на третій день лікар не одразу потрапив голкою у вену і коли він сказав “ой”, Марк вже уявив заплакану маму, яка плаче біля його ліжка і проклинає себе, бо в 2006 році не дала йому погратись на її телефоні. Така дрібничка, а Крук ще пам’ятає, як він хотів пограти в змійку на першому телефоні, який з’явився у Рози.
        Процедура йшла за планом. Марку ставало легше з кожним днем. Крапельниця на довгий час стала супутницею його лікарняного ліжка. Схожа на велику настільну лампу, в якій безбарвна рідина з ліками – це світло, яке не лише світить, а ще й лікує. Він вже подружився з лікарями і інколи ходив по інших палатах, підбадьорував людей. Лікарі не дуже схвалювали такі дії. Один з них побачив, як Марк виходив із палати жінки, в якої була ангіна, і коли ввечері приносив йому таблетку, вирішив трішки пранканути юнака.

- Марк, ти такий молодець. Багато вже хто казав, що ти знаєш, як підбадьорити і підняти настрій. Але велике прохання: в 36 палату не заходь. Там у жінки страшний вірус, від якого ще не навчились лікувати. Вона на самоізоляції, до неї без костюму спеціального навіть ми не заходимо.

Марк почервонів, і його очі стали як пятдесят копійок.

“О, Марк! Навіщо ти нас покинув!!! Я була такою дурною! Ти б точно побив рекорд у змійці! Чому я не дала можливості стати відомим на весь світ? Я була поганою мамою…” - Марк одразу взявся думати про майбутнє.

- А цей… Вірус прям дуже сильний? Може, він лікується?
- Ні, одразу на той світ. А чому ти так розпитуєш?
- Та цей… Людину шкода. А як вірус називається?
- Ем… Ну цей… Як він… Вірус Смертельного Імунітету Масивний. Скорочено ВСІМ.

“Дідько, чому Бог не наділив мене фантазією. Такий прикол накрився мідним тазом, це жах. Тільки ідіот повірить у цю назву”, - подумав лікар.

- БОЖЕЧКИ, я, здається, чув про такий. Це точно смерть. Лікарю, я був у тій палаті. Що мені робити? Не відвертайтесь від мене.

          Лікар накрився сміхом і розказав повністю всю правду про жарт. Марк відчув себе максимальним дурнем. Він випив таблетки і сказав, що помститься. Лікар, не припинивши сміятись, так і вийшов з палати. Наступні дні популярними були такі питання і фрази від інших лікарів: “Їжа на підлозі, ми заходити не будемо”, “Обережно, ВСІМ передається всім”, “Твоя шкіра ще не стала синьою?”, “ВСІМ розповсюджується в сім, чи у будь-який час?
          Марк відчував, ніби його інтелектуальні здібності десь раптово зникли після таких розіграшів. Він не відчував образу на лікарів, скоріше на себе. Це ж треба було повестись на такий дитячий прикол. Крук підійшов до вікна, його палата була на другому поверсі, звідки можна було бачити все, що робиться на прилеглій території на вулиці. Здається, біля нього була палітра з різними відтінками емоцій людей. На одній площі люди сміялись, плакали, боролись за життя, ходили на вільну ногу, страждали, раділи, сумували, приймали неминуче. Хлопець подумав, що невже дійсно правду пишуть у книжках… У кожної людини є своя доля, яка, як сценарій фільму, вирішує все. Це незламна лінія, і все що потрібно людині, це її пройти. Все уже написано. Тобі потрібно лише зіграти свою роль. Від долі не втекти. В інших книгах було написано, що тільки твої рішення визначають долю. Ти - господар свого життя. Але перші книги Марку подобаються більше.