Розділ 7-й. Правда.

На палубі стояла дівчина і дивилася вдалечінь. Кадр прискорили, потім зупинили. Ось вона з кимось розмовляє, але поруч нікого немає. Схоже, дівчина розмовляє сама з собою, але звуку в цьому відео не було.
Через кілька хвилин повз пробігає головний свідок, і дівчина обертається в його сторону, а за мить у кадр потрапляє головний підозрюваний. Він повільно підходить до дружини і простягає руку, жестом кличе її до себе. Дівчина тримає в руках якийсь маленький предмет, розгледіти його неможливо. Помітно, що вона ніби заклякла на місці. Що її налякало - незрозуміло. Ще через кілька секунд вона присіла і руками закрила вуха, обличчя скривилося від болю, можливо, у цей момент вона закричала.
Чоловік кинувся їй на допомогу і обійняв за плечі, намагаючись привести до тями, він теж щось кричав. Вона відштовхнула його з силою та різко відступила назад. Обличчя заплакане і налякане. Чоловік трохи заточився, але кинувся вперед. Він поспішив схопити руку дівчини, яка вже перевалилася через борт палуби. Шансів не було, вона вислизнула, наче легка пір’їнка.
Джеремі вимкнув проектор, всі чекали, що скаже Грегорі, який був розгублений не менше за інших.
– Тепер все сходиться. Це справді нещасний випадок. – підсумував Гейл.
– Що ж, принаймні у Лукаса є алібі, і підозри можна зняти. – почав містер Баум. – Щодо решти – хай вирішують самі. Якщо дві сім’ї так дбайливо оберігали таємницю, думаю, не нам розкривати громадськості діагноз Крістіни Валетто. Залишається лише чекати, поки знайдуть її, або її тіло. Пошуки теж не будуть вічними. Додайте відеофайл до звіту і закривайте справу.
Грегорі поспішно вийшов з кімнати засідань. Він не був задоволений таким розвитком подій, але сподівався, що хоча б дзвінки «звідти» припиняться. Марго і Джеремі залишилися в кімнаті одні. Вона уважно вивчала медичні записи Крістіни.
– Не можу повірити. Він справді її не бив? – запитала Джонс, скоріше сама себе, бо помилятися вона не звикла.
– Марго, – зітхнув Гейл. – У неї важка форма шизофренії. Подивись, – він перегорнув кілька сторінок. – Слухові та зорові галюцинації. Вона не раз наносила собі травми. Взагалі незрозуміло, як Лукас з цим справлявся. Мабуть, він справді дуже сильно кохав свою дружину.
– Мені треба поговорити з їх родиною! – Джонс різко підвелася і, схопивши папку, вийшла голосно грюкнувши дверима.

Приїхавши службовою машиною до маєтку Джозефа Валетто, Марго не очікувала зустріти там Лукаса, але він вже стояв біля входу, тож розмови не уникнути. Можливо, це навіть на краще.
– Тепер ви вриваєтеся в мій дім, слідча Джонс? Як просуваються пошуки моєї дружини? – Лукас був трохи роздратованим.
– В дім ваших батьків, містере Валетто. – підмітила Марго, ігноруючи друге питання. – І говорити я буду з ними. Можете приєднатися. До вас у мене теж багато питань.
Лукас здивовано витріщив очі, але сперечатися не став, натомість провів жінку до вітальні, де сидів Валетто-старший. Кларисса саме принесла чай. На свої п’ятдесят вона виглядала доглянуто, в елегантній сукні і з зачіскою, як на «червону доріжку». А от зморшки на обличчі Джозефа видавали його вік - явно близько шестидесяти, але він теж був охайним у своєму діловому костюмі. Жестом запросив Марго сісти на диван навпроти. Лукас вмостився біля батьків. Кларисса запропонувала гості чаю.
– Дякую, місіс Валетто, але я хочу якомога швидше перейти до справи. – Джонс намагалася бути спокійною та впевненою. – І дякую, що погодилися приділити мені час. – Вона кивнула Джозефу.
Всі троє, здається, завмерли й не дихали, тому Марго поспішила продовжити.
– Поки тривають пошуки Кристіни, нам треба вирішити, як заспокоїти громадськість. – Вона докірливо подивилася на Джозефа, але він, схоже, не відреагував. Напевно, для нього вирішувати все грошима - звична справа. Можна було не сумніватися. – Завдяки відновленим записам з камер лайнера ми закриємо справу, і звинувачення з вашого сина знімуть. Але чутки не стихнуть, містере Валетто, як би ви не намагалися, і вам краще відкрити правду.
– Про що це вона, любий? – Кларисса подивилася на чоловіка.
– Це не вам вирішувати, місіс Джонс. – втрутився Лукас. – Я обіцяв матері Крістіни, що ніхто не дізнається про хворобу її доньки, і збираюся дотриматися свого слова.
– Поясни, що відбувається, Лукасе! – серйозно розлютилася Кларисса.
Здавалось, що перед очима Марго розгортається справжня сімейна драма, але деталі її мало цікавили. Хто кому брехав, хто від кого ховав правду - розберуться пізніше і без неї. Її цікавили питання, на які ніхто, крім Лукаса Валетто, не міг відповісти.
– Кохана, ми поговоримо потім. Дай нашій гості закінчити. – Джозеф заспокоював дружину, легенько гладячи по плечу.
– У мене немає сумнівів, Лукасе, що перед тим, як одружитися з Крістіною Скавронських, ви знали про її тяжку хворобу. – Марго поклала на стіл прозору папку і помітила, що Валетто-старший зовсім не здивувався, тоді як Кларисса зблідла. – Тож, навіщо ви це зробили?
– Тому що я її кохаю. – важко зітхнув Лукас. – Я завжди її кохав і довго шукав. А коли знайшов, не вагався ні секунди. Мене не зупинив ні мій батько, ні матір Крістіни, ні навіть її хвороба. Я дуже сильно її кохаю і хотів її оберігати. Вірив, що ми впораємося.
Лукас замовк, і на мить настала тиша. Джозеф насупився, мабуть, згадуючи минуле. Звичайно, він не міг не підтримати сина – це означало б його втратити, але намагався разом з тим зберегти нерви дружині. Хоча, все одно, правда мала колись вийти назовні. І якщо так сталося, то нехай це буде сьогодні.
– Ви знали одне одного раніше? – Марго дуже хотіла дізнатися всю історію.
Наскільки Лукасу було не незручно зараз перед батьками - її це мало турбувало.
– Недовго. В дитинстві наші сім’ї жили поруч, і там я познайомився з Крістіною. Потім нам довелося поїхати через деякі обставини, і ми втратили зв’язок. Але я жодного дня не переставав її шукати, – Лукас важко зітхнув. – Місіс Джонс, можете вважати мене якою завгодно людиною, але повторюю: я дуже любив свою дружину і ніколи не робив їй боляче. Це може підтвердити будь-хто. Навіть зараз я зроблю все, щоб її знайти.
Джозеф поплескав сина по плечу і схвально кивнув. Джонс від здивування, мабуть, сиділа з відкритим ротом, але швидко взяла себе в руки. Щоб продумати наступне питання, вона зробила ковток чаю з чашки перед собою. Чай виявився на диво смачним, і Марго відпила ще.
– А щодо громадськості не хвилюйтеся. Журналісти вже покинули межі мого будинку, ви це знаєте.
– Ні, Лукасе, ні! Для них ти все одно залишишся вбивцею і ґвалтівником. Я цього не дозволю! – Кларисса підскочила, кинувши на підлогу папку, яку розглядала з кам’яним обличчям, і намагалася схопити сина за рукав. Джозеф зупинив заплакану дружину, обняв її і спробував заспокоїти.
Джонс вирішила, що їй час іти. Вона підняла документи і поспішила попрощатися.
– Рішення залишається за вами. Ще раз дякую за приділений час. До побачення, містере Валетто. – Вона попрямувала до виходу. Джозеф лише кивнув, все ще обіймаючи дружину.
Лукас мовчки провів Марго до авто, а наостанок запитав:  
– Наскільки я жахливий у ваших очах, місіс Джонс?
– Не знаю, містере Валетто, я вірю тільки фактам, а не словам.
– Сподіваюся, тепер у вас достатньо фактів?
– Для повної картини мені не вистачає лише одного пазлу.
Лукас зацікавлено мовчав та сумно всміхався.
– Я дуже хотіла б поговорити з вашою дружиною. Цікаво, чи була вона щаслива і кохала вас так само сильно, як ви її?
– Я теж дуже сподіваюся, що скоро у вас буде така можливість.
– До побачення, містере Валетто.
Марго їхала додому з важким серцем та думками. Що саме її турбувало – вона й сама не знала. Але гидка порожнеча всередині не відпускала її всю дорогу. Лише вдома тривога трохи відступила. Вона обіймала чоловіка та сина і відчувала, як зцілюється зсередини.
Перед сном вона думала про Крістіну - нещасну дівчину, що опинилася у пастці власного мозку. Марго навіть не могла уявити, як це - не мати змоги відрізнити реальність від хворобливих вигадок. Вона на мить уявила себе на місці Крістіни і затремтіла всім тілом.
Добре, що поруч із нею був люблячий чоловік, який завжди дбав та допомагав. Як же пощастило Крістіні з Лукасом.
Серед цих думок з’явилася тінь сумніву, і Марго поринула в глибокий сон. Сьогодні її обіцяли відвідати кошмари. У таких снах зазвичай біжиш від монстрів, але потрапляєш у трясовину і не можеш вибратися. А ще вона всю ніч шукатиме правду, збираючи її по шматочках, проте не знайде.
Можливо, цього разу вона помилялася і Лукас Валетто - справжній хороший хлопець? Один із тих, яких дуже рідко зустрінеш в цьому жорстокому світі.