Історія про дівчинку з котом

Глава 10: Промені світла та нове життя

Коли буря нарешті вщухла, на сході засяяло золоте ранкове сонце. Його теплі промені розфарбували чарівний сад у яскраві барви. Усі тваринки були в безпеці, ситі й зігріті.

Раптом із боку паркану пролунав тріск гілок. Крізь отвір пробралася вихователька пані Стефанія. Вона шукала Мію цілу ніч і була смертельно перелякана. Але коли вона ступила на поріг саду й побачила картину: дівчинка, оточена врятованими тваринами, спить у обіймах Вусачика, а довкола них сяють дивовижні квіти — її суворе серце остаточно розтануло.

Пані Стефанія витерла сльозу й вперше за багато років щиро й тепло посміхнулася.

Історія про маленьку дівчинку Мійку, яка розуміє мову тварин і має золоте серце, швидко розлетілася всім містечком. До дитячого будинку почали приходити добрі люди: хтось приносив їжу для тварин, а хтось забирав цуценят та кошенят у свої домівки.

А за кілька тижнів до Мії завітала особлива гостя — добра жінка на ім'я Олена, яка давно мріяла про доньку і дуже любила тварин. Побачивши малюнки Мії та те, як її любив Вусачик, Олена мовила:

— Мійко, твої батьки пишалися б тобою. Хочеш піти жити до мене? У нас буде великий дім із садом... і, звісно ж, місцем для Вусачика!

Мія обійняла свою нову маму, а Вусачик голосно та радісно замурчав. Дівчинка знала: її казка тільки починається, і попереду на них чекає ще безліч добрих справ!

Генділія

Подобається

#663 в Фентезі
#144 в Міське фентезі
#154 в Різне
#11 в Дитяча література

У тексті є: доброта, сирота, дитячі казки

Відредаговано: 01.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись