Історія про дівчинку з котом

Глава 8: Мова, яку розуміє лише доброта

Саме в той момент, коли Мія обережно торкнулася забитого крильця маленької пташки, у її голові раптом виразно й чітко пролунав тоненький, сріблястий голосок:

«Ой, обережно, будь ласка... Мені дуже боляче летіти».

Мія здивовано кліпнула очима й озирнулася довкола. Але поруч нікого з людей не було. Вона подивилася на пташку, і та знову відкрила дзьобик.

Потім озвалося цуценя, тихо й покірно поскаржившись:

«А мені так холодно... Я заблукав у лісі й дуже хочу їсти».

Мія спаласнула від подиву й перевела погляд на Вусачика. Котик підійшов ближче, поклав лапку їй на коліно, заглянув просто в очі й мовив глибоким, лагідним голосом:

«Не лякайся, Мійко. Твоє серце таке чисте й добре, що ти отримала дивовижний дар. Тепер ти розумієш мову всіх тварин на світі».

Дівчинка посміхнулася, і з її очей покотилися сльози щастя. Вона зрозуміла, що тепер вона не просто сирота — вона захисниця для всіх, хто не може сказати про свій біль уголос.

Генділія

Подобається

#663 в Фентезі
#144 в Міське фентезі
#154 в Різне
#11 в Дитяча література

У тексті є: доброта, сирота, дитячі казки

Відредаговано: 01.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись