Історія про дівчинку з котом

Глава 7: Притулок пухнастих сердець

Захоплена красою саду, Мія обережно ступала по м'якому моху. Раптом з боку старого розлогого дуба вона почула знайоме тихе нявкання.

— Вусачику! — вигукнула дівчинка й побігла на звук.

Під величезним дубом, у сухому затишному дуплі, справді сидів її котик. Але він був не один! Навколо нього зібралася ціла компанія маленьких чотириногих бідолах. Поруч сиділо нещасне цуценя з перев'язаною ганчіркою лапкою, у куточку тулився їжачок, у голках якого застрягла колюча гілка, а на низькій гілці сиділа маленька пташка з забитим крильцем.

Вусачик побачив Мійку, радісно підбіг до неї й почав тертися об її ноги.

Дівчинка зрозуміла: Вусачик утекав не просто так. Він знайшов цей таємничий сад і привів сюди тих, хто потребував допомоги так само, як колись він сам.

— Ох, бідненькі мої... — мовила Мія, і її серце наповнилося невимовною ніжністю. Вона присіла на коліна, дістала зі своєї кишені залишки хліба, обережно витягла колючку з голок їжачка й погладила цуценя по зажуреній голівці.

Генділія

Подобається

#663 в Фентезі
#144 в Міське фентезі
#154 в Різне
#11 в Дитяча література

У тексті є: доброта, сирота, дитячі казки

Відредаговано: 01.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись