Історія про дівчинку з котом

Глава 4: Чарівний альбом та сяючі вуса

Того ж вечора, коли інші діти гралися у дворі, Мія залишилася в кімнаті. Вона дістала свій улюблений альбом для малювання та кольорові олівці. Вусачик вмостився поруч із нею на столі й зацікавлено спостерігав за кожним рухом її руки.

Мія почала малювати. Вона старанно виводила кожну шерстинку, малювала великі виразні очі та довгі вуса. Дівчинка вкладала в цей малюнок усю свою любов, усю тугу за батьками й усю ніжність, яку відчувала до свого нового друга. Малюнок вийшов дивовижно живим — здавалося, намальоване кошеня ось-ось замурчить.

— Подивись, Вусачику, це ж ти! — радісно мовила Мія і легенько торкнулася пальчиком намальованого носикa.

І в ту ж мить сталося справжнє диво!

Альбом у руках дівчинки раптом спалахнув м'яким, ніжним золотавим світлом. Намальовані вуса котика засяяли, ніби крихітні зірочки, а кімнатою розлилося дивовижне тепло, схоже на запах стиглих яблук і маминих казок. Справжній Вусачик поруч тихо й радісно нявкнув, а Мія відчула, як її долоньки огортає дивне, приємне поколювання.

Дівчинка збагнула: це не просто малюнок. Її добра душа та щира любов мали справжню магічну силу, яка здатна була творити дива!

Генділія

Подобається

#663 в Фентезі
#144 в Міське фентезі
#154 в Різне
#11 в Дитяча література

У тексті є: доброта, сирота, дитячі казки

Відредаговано: 01.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись