Історія про дівчинку з котом

Глава 2: Таємний гість під ліжком

Настала осінь. Дні ставали все коротшими, а холодні вітри вили у ринвах великого сірого будинку. Мійка сиділа біля вікна в спальні й з острахом дивилася, як важкі краплі дощу б’ють по шибках. Серце дівчинки стискалося від болю: як там її малий Вусачик? Чи знайшов він хоч якесь укриття від цієї негоди?

Увечері, коли в дитячому будинку оголосили час для сну і всі діти вкладалися в ліжка, Мія вирішила діяти. Вона дочекалася, поки кроки виховательки стихнуть у коридорі, тихенько підхопилася з ліжка і на курчатах прослизнула до виходу.

На вулиці було темно й мокро. Мія підбігла до знайомого куща і тихо-тихо покликала:

— Вусачику... Кис-кис, ти тут?

З-під мокрого листя показався маленький пухнастий носик. Котик тремтів від холоду, а його шерсть геть намокла. Дівчинка негайно підхопила пухнастика, заховала його глибоко під свою теплу кофтинку й розчулено шепнула:

— Не бійся, малюк. Я більше не залишу тебе на морозі.

Вони непомітно повернулися до спальні. Мія дістала зі шафи свій найм'якший старий шарф і облаштувала для Вусачика затишне гніздечко прямо під своїм ліжком. Вона ділилася з ним шматочком котлети, яку приберегла з вечері, і м'яким хлібчиком.

— Тсс, Вусачику, сиди тихо-тихо. Це наш з тобою великий секрет, — шепотіла дівчинка, гладячи його між вушками. Котик вдячно зажмурився і вперше за довгий час заснув у теплі, солодко муркочучи під носик.

Генділія

Подобається

#663 в Фентезі
#144 в Міське фентезі
#154 в Різне
#11 в Дитяча література

У тексті є: доброта, сирота, дитячі казки

Відредаговано: 01.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись