Розділ 2

Сутінки ступили на прохолодну землю в супроводі сліз та невгамовного розчаровующого болю ношої героїні. На вулиці ніч всі давно вже сплять, та не вона. Вона не може заспокоїтись, в навушних на всю грає музика якою вона намагається заглушити свій внутрішній крик. Пройшов час, і коли дівчинка зрозуміла що вона уже давно не вслуховується та не розуміє жодого слова пісні, що музика просто пролітає крізь неї, але ніяк не заглушає. В цей момент, вона вирішує що їй потрібно піти на вулицю, вдихнути свіже осіннє повітря, прогулятись. Вийшовши з під'їзду вона відчула що покинула безпечну територію, але повертатись не хотіла. Пройшовши кілька кварталів вона помітили автомат з напоями. Та доки вона йшла до нього відчула прохолоду, некомфорт, та відчуття страху. 

На вулиці ні душі, по темним провулкам ледве видно було світло ліхтарів з далеку. Та зупинятись їй не хоиілось. Якби з нею щось сталося вона 6 була не проти. Їй просто хотілося провалитися під землю, щоб її ніхто не знав і не бачив.

Несподівано на дорозі замаячив силует досить дивного чоловіка в плащі. Тут вона не на жарт перелякалась, здавалось серце зараз вискочить з грудей. Чоловік наближався до неї. 

-Ну що ж ти. Не бійся мене. Я тебе не скривджу. почувся трохи охрипший голос. до того ж, я думаю ми з тобою схожі і я тобі можу допомогти. - з дивною усмішкою сказав чоловік 

-І чим же? запитала дівчина. 

-Чому ти тут гуляєш сама та ще й так пізно?- запитав загадковий силует 

У відповідь тиша.

-Я знаю чому ти гуляєш так пізно сама. Тобі набрид сірий світ, люди які змішані з сірим натовпом, підлітки нафаршеровані агресією та ненавистю до інших. Зради, образи, біль, проблеми в школі це знайому тобі? ніби читаючи її думки запитав чоловік. 

-Саме так. твердо відповіла вона. 

-Я теж був такий як ти. Мене цькували в школі, а батько говорив що я винен сам. Я фактично зламався, та було дещо що мене рятувало. І я можу тобі допомогти.

-Справді? І що ж ЦЕ? з надією запила вона

-Скажи мені, ти ще віриш у магію? B охрипшому голосі з'явилась нотка надії

-Пф... Ви серйозно?. 

-Цілком. Це не зовсім магія, та місце надзвичайно магічне. Довірся мені і я покажу тобі дива. - Він говорив досить переконливо та в любому випадку їй вже всеодно, що куди та з ким. Вони пройшли декілька кварталів і опинилися в закинутому цирку. "Невже це закинути цирк? Але чому тут так затишно і світло? "