***

Що ж це за ангел-охоронець у Кари та Тоні? Це вже просто смішно. Вкотре — вкотре! — вони якимось чином виживають після нашої спроби. Ніби весь світ змовився, щоб зберегти їм життя. І я вже не знаю, чи це везіння, чи справжня містика. Скільки разів усе було розраховано до дрібниць. Кожна деталь, кожен рух, маршрут, час — усе вивірене.

І все одно в останній момент щось іде не так. Якесь авто раптом виїжджає не в той час, свідок виявляється не там, де треба, сигналізація спрацьовує раніше, ніж мала. І завжди — завжди! — вони йдуть цілими.

Цього разу планувала сама Ребекка Барроу. Вона — не новачок у таких справах. Хитра, обережна, виважена. Її схеми завжди виглядали бездоганно. Але й вона не змогла довести справу до кінця. Тоні знову залишився живим. І Кара також. Я вже починаю думати, що вони прокляті — або благословенні. Але така думка мені не подобається. Бо якщо вони дійсно під якимось вищим захистом — ми ніколи не зможемо їх зламати.

І все ж цього разу в мене був козир. Справжній козир. Інформація, яку я добув, змусила мене задуматися: а хто ж такий цей Тоні насправді? Програміст, кажете? Простий хлопець із незрозумілим минулим? Дивно, що жоден з моїх людей не міг пробитися вглиб його досьє. І тільки завдяки старому знайомству вдалось отримати підтвердження — він працює у ФБР.

Ось де відповідь. Ось чому нам не вдається його ліквідувати. Ось чому його досьє таке чисте — воно просто ретельно зачищене. А його підготовка? Та він не просто виживає, він б’ється як навчені оперативники. І б’ється ефективно. Значить, не дарма я почав підозрювати — перед нами не звичайний смертний.

І тут з’явилася вона — дівчина, що теж мала причину ненавидіти Кару та її чоловіка. Досить красива, амбіційна, в неї було все для успішного життя. Якби не ця пара, що несподівано стала її проблемою. Вони відібрали в неї все — як вона сама сказала. Роботу, перспективу, репутацію. У неї були свої рахунки. І коли я вийшов з пропозицією, вона не вагаючись погодилась. Щоправда, з одним застереженням.

— Жоден з них не має постраждати, — сказала вона. — Мені потрібна лише справедливість. Я хочу, щоб їхнє життя розвалилося, а не щоб вони зникли з лиця землі.

Я кивнув. Посміхнувся. Навіть переконав, що ми діємо лише в межах плану «психологічного тиску», що йдеться про дискредитацію, не більше. Вона повірила. Вона захотіла бути частиною цього. Але, щиро кажучи, я вже тоді знав — цей план не обмежиться простою дискредитацією.

Кара не здасться. Вона не та, кого можна просто налякати. І Тоні, чорт забирай, любить її. Не просто захищає — він готовий за неї вмерти. Це не ті люди, що розбігаються при першій загрозі. Вони стоятимуть до кінця. А отже — їх доведеться прибрати. Повністю. Без жалю. Без слідів. І без права на помилку.

Наш новий союзник про це знати не повинен. Її емоції — слабкість. Її принципи — пастка. Але ми використаємо її в повну силу, отримаємо всю потрібну інформацію, і як тільки вона стане непотрібною — або буде на межі викриття — у нас вже будуть докази. Зібрані, підписані, заархівовані. Вона не заговорить. Вона буде мовчати. Бо як тільки відкриє рота — впаде разом з нами.

Та цього разу ми маємо бути обережні. Кожен крок — під контролем. Жодних необдуманих вчинків. Жодних зайвих контактів. Ми не можемо дозволити собі ще один провал. Один — добре. Другий — прикро. Але третій? Це вже буде кінець. І мій, і Ребекки, і всієї нашої гри.

Тож план «Бета» запускається негайно. Ми вже знаємо, де вони будуть. Знаємо, хто їх охороняє. І тепер знаємо, як обійти всі захисти. Цього разу ми доведемо справу до кінця. І навіть якщо ангел-охоронець знову стане між ними й смертю — ми знайдемо, як його зламати.