Глава 7. Кара

— Все одно я не розумію, навіщо мені вдягати цю сукню? — спитала я, дивлячись у дзеркало на свій відображений образ і одночасно звертаючись до Марі, яка ретельно підбирала собі щось підходяще для вечора.

Марі, моя незмінна подруга і справжня модниця, занурилася у власний вибір одягу, ніби це була найважливіша справа дня. Вона розкладала на ліжку кілька варіантів і прискіпливо розглядала кожен. Здається це стало для неї справжньою метою, аби ми виглядали, ніби зібрались на якусь фешенебельну вечірку.

З самого початку я думала, що піду просто в джинсах і футболці — адже на роботі у мене зовсім інший стиль, стриманий і діловий. Тут, під час нашої відпустки, хотілося просто розслабитися, побути собою, без зайвих турбот. Але ні, з того моменту, як Марі почула, що Тоні запросив нас кудись разом, вона одразу взяла все у свої руки. Дівчина вирішила, що ми обов’язково має завести роман з ним. І це точно дасть мені змогу розслабитись по повній.

— Ти маєш виглядати першокласно, — почула я її рішучий голос із ванної кімнати, поки вона робила макіяж. — Ми ж не просто так сюди приїхали. Потрібно знайти собі чоловіків, які зможуть зробити цю відпустку незабутньою. Курортний роман — ось наш план!

Я не могла не посміхнутися її ентузіазму, але в той же час відчувала себе наче лялька, з якою хтось вирішив провести всі можливі експерименти: нові зачіски, макіяж, вибір одягу. І ось, перед дзеркалом я бачила себе у короткій білій сукні з мереживними рукавами — ніжна, майже повітряна, і разом з тим зовсім не схожа на ту саму звичайну Кару, яка в будні ходить у строгих костюмах. На ногах бежеві туфлі на невисокому каблуці, що надавали мені деякої впевненості. Волосся розпущене, накручене в м’які хвилі, що спадали на плечі, а на обличчі — макіяж, який підкреслював зелені очі і надавав їм особливого блиску.

Коли Марі вийшла з ванної, я не могла не помітити, як вона вразила своєю впевненістю. Вбрана у зелену сукню до колін, з глибоким декольте, що вигідно підкреслювало її форми, вона виглядала наче з обкладинки журналу. Чорні туфлі на високих підборах додавали їй висоти, а густе чорне волосся, перекинуте на один бік, відкривало шию, роблячи образ ще більш спокусливим. Її посмішка була викликом — вона була готова підкорити цей вечір і не збиралася здаватися.

— Ти впевнена, що не хочеш ніякого роману? — запитала Марі, розглядаючи себе і її одночасно. – Для нас це чудова можливість. Все, що відбувається в Лас-Вегасі, залишається тут.

— Ні, я точно не хочу нічого подібного, — відповіла я чесно. — Мені достатньо просто хорошого вечора. З гарною їжею, бокалом вина і розмовами. Хочу на мить забути про роботу, про всі ці напруження, тренування, нескінченні справи. Просто розслабитися.

— Нудьга — це не для нас, — пожартувала Марі, закотивши очі. — Я збираюся відірватися на повну. Тож не чекай мене, якщо хочеш спокійного вечора.

Я розуміла її. Вона давно не мала нормальної відпустки, ні роботи, ні турбот — просто порожнеча. Тому нехай відпочине так, як хоче. А я ж вирішила дати собі шанс. Перша відпустка за п’ять років — це вже щось. Можливо, нарешті я зможу трохи дихати вільно.

Тоні з’явився трохи раніше, ніж ми очікували. Його вигляд вразив мене — чорні штани і ідеально випрасувана сорочка чорного кольору, що сиділа на ньому бездоганно. Черевики доповнювали образ, роблячи його елегантним і водночас простим. Та найбільше мене зачарувала легка щетина, що надавала йому трохи дикого шарму. Хотілося провести рукою по його щоках, але я стрималась. Мабуть, це все через те, що давно не було близькості, і я трохи розгубилася.

Марі була вражена, коли він звернув увагу саме на мене. Вона, звичайно, зашарілася, і мені навіть стало шкода подругу. Та що поробиш — Тоні явно зацікавився саме мною. Хоча мені це і не було цікаво, і я б з радістю віддала таку можливість подрузі.

— Дуже радий, що дві такі чарівні дівчини погодилися скласти мені компанію сьогодні, — представився він, по черзі поцілувавши кожній руку.

Марі відповіла на це милою посмішкою, а я — злегка закотила очі, адже подібні жести вже не мали на мене такого ефекту, як колись. Але на початку знайомства, у літаку, після кількох келихів вина, він здавався мені досить милим і цікавим. Спочатку ми вирушили у ресторан. Я дозволила собі замовити те, що зазвичай у Нью-Йорку собі не дозволяла — жирну їжу і смачні десерти. І, звичайно, багато червоного сухого вина.

З кожним келихом я відчувала, як мій настрій покращується, а холодні будні відпускали свою хватку. Тоні поглядав на мене дедалі більш зацікавлено, здавалося, ніби він роздягає мене поглядом. І, чесно кажучи, я навіть не проти була піддатися цьому спокусливому настрою. Мені здавалось, що він міг би стати досить вправним супутником, і ми б обидва отримали справжнє задоволення від цього вечора.

Але справжньою несподіванкою стала поїздка в нічний клуб, куди ми поїхали після ресторану. Виявилося, що це закритий клуб, доступ до якого мав лише Тоні — у нього був якийсь спеціальний пропуск. Усередині було яскраво, гучно, і я відчула, як музика проникла в саме серце, змушуючи рухатися в такт.

Я спробувала мартіні — спочатку не особливо, але ще кілька келихів, і я вже відчувала лише радість і бажання веселитися. Марі швидко знайшла собі симпатичного хлопця і з головою поринула у танець. А я залишалася поруч із Тоні, відчуваючи, як він поступово наближається.

Його погляд упав на мої губи. Він був такий привабливий і впевнений у собі, що мені було важко стримувати себе. Я відчула легке хвилювання, забувши, що знаю його лише один день. Враз мене накрило бажанням. Несподівано я притягнула його до себе й поцілувала. Спочатку він був здивований і навіть не відповів, але згодом його руки міцно обхопили мене, а поцілунок став глибшим, більш пристрасним.

Від цього поєднання алкоголю, музики і близькості у мене закрутилася голова. Я хотіла забути про все на світі. На мить я перестала бути Карою Ріддель — спадкоємицею великої імперії. Я була просто звичайною дівчиною, яка вирішила трохи відпочити у місті гріхів.