Глава 7. Кара

- Все одно я не розумію, навіщо мені вдягати цю сукню? - спитала я у подруги.

Марі якраз шукала й собі щось відповідне для сьогоднішнього вечора. З самого початку я хотіла піти в якихось джинсах та футболці, адже на роботі я таке не ношу. Та ми зараз на відпочинку, і тут можна трохи розслабитися. Але ж ні. Коли подруга почула мою розповідь про Тоні та те, що він запросив нас кудись сходити, то одразу ж взяла все у свої руки. І я просто відчувала себе лялькою, з якою Марі вирішила проводити свої експерименти.

Врешті, на мені була коротка біла сукня, з мереживними рукавами та бежеві туфлі. Волосся ж вона розпустила та накрутила мені, а ще макіяж. Маю визнати, що виглядала я і справді дуже гарно, але чи не занадто це все?

- Обов'язково. - почула я голос Марі з ванної кімнати. - Ти маєш виглядати першокласно. Адже нам з тобою треба знайти собі чоловіків на цей відпочинок. Такий собі курортний роман.

Вона вийшла, вдягнена у зелену сукню до колін, проте з великим декольте, що вигідно підкреслювало її принади. Чорні туфлі на височезному підборі робили її ноги візуально довшими. А густе чорне волосся, перекинуте на один бік, відкривало вид на шию. Так, подруга підготувалась ґрунтовно. Думаю, як тільки Тоні її побачить, то про мене забуде. Хоча, я теж була доволі симпатична. Струнка фігура, волосся пшеничного кольору та гарні зелені очі, що при правильному макіяжі здавалися ще більшими.

- А може я не хочу ніякого роману. - відповіла я. - Мені цілком вистачить простого вечора. З алкоголем та смачною їжею. Хоч на мить забуду про роботу та спорт.

- Ну це ж нудно. - Марі закотила очі. - Як хочеш, я планую відірватися на повну. Тому, може нині мене й не чекай.

Що було цілком можливо. Взагалі, я її прекрасно розумію. Подруга просто не знала, куди їй повертатися. Ні роботи, нічого. Тому, нехай трохи відволічеться та відпочине. А я ж теж спробую. Буде перша відпустка за останні п'ять років. І хто знає, може я і справді почуватиму себе краще...

***

Тоні виглядав дуже гарно. Чорні штани, чорна, ідеально випрасована, сорочка та черевики. Ніби й просто, але йому неймовірно все пасувала. Ще й ця легенька щетина. Так і хотілось провести рукою. Але я стрималась. Певно, це все через те, що в мене давненько не було хлопця. Може Марі й права, потрібно розслабитись і завести собі курортний роман.

Та хлопець лише поглянув на Марі, зосередивши погляд на мені. Десь збоку я почула легенький видих подруги. Що ж, скоріш за все, їй доведеться пошукати іншого хлопця для свого тимчасового роману.

- Дуже радий, що дві такі чарівні дівчини складуть мені компанію сьогодні. Я Тоні. - представився він Марі, по черзі цілуючи кожній руку.

Від такого Марі зашарілась, та мило йому посміхнулася. А я закотила очі, адже на мене вже його чари не діяли. Так, у літаку він здався мені милим та цікавим. Але це було після кількох келихів червоного вина. Може і зараз все буде так само.

Для початку, ми пішли до ресторану, де я замовила те, що у Нью-Йорку собі б не дозволила через те, що слідкую за фігурою. І алкоголь, багато алкоголю. Через кілька келихів червоного сухого вина я почала ловити на собі більш зацікавлені погляди Тоні. Таке відчуття, ніби він просто роздягав мене поглядом. І через якийсь час я була навіть не проти. Мені здається, що хлопець був би доволі вправним, і ми б обидва отримали задоволення. І тільки я вже приблизно розпланувала подальший вечір, як Тоні нас здивував. Ми поїхали продовжувати у нічний клуб.

І яке ж було моє здивування, коли я зрозуміла, що він закритий для більшості людей. Але в нього був якийсь пропуск. І от ми вже танцювали всередині, продовжуючи насолоджуватися вечором. На цей раз я спробувала мартіні. Спочатку воно мені не дуже подобалося, але ще кілька келихів і я вже не відчувала нічого крім дикого бажання повеселитися. Марі познайомилась з якимось доволі симпатичним хлопцем і танцювала з ним. А я помітила, що Тоні наближався все ближче й ближче до мене. Мій погляд впав на його губи. Він такий симпатичний та цікавий, а як гарно вміє говорити. І байдуже, що я знаю його лише один день.

Не знаю, що на мене найшло, та я притягнула його ближче до себе й поцілувала. Спочатку хлопець навіть не зміг відповісти, адже був здивований. Але згодом сильні руки міцніше обхопили мене, і Тоні поглибив поцілунок. Чи то від алкоголю, чи від його близькості, але в мене запаморочилося в голові. Хотілося забути про все на світі. Зараз я не була Карою Ріддель, спадкоємицею "Riddel Inc.". Моє життя не було розплановано. Я була просто Кара, звичайна дівчина, що вирішила трохи відпочити у Лас-Вегасі.

На мить ми відірвалися один від одного, і я подивилася в його очі. В них було дике бажання. Він хотів продовження. І я відчула, що моє тіло не проти цього. Наші танці ставали більш палкими, і я вже зовсім нічого не соромилась. Та ініціатором наступного поцілунку став він. І він був ще більш інтимним. Тому, я вже відчуваю, що наша ніч закінчиться далеко не тут і не так. 

Забувши про всі заборони та правила, я просто вирішила насолоджуватися відпусткою. Все-таки, ми у місті гріхів...