Глава 5. Кара

Ненавиджу перельоти. Вони викликали в мені якийсь особливий страх, адже ніколи не знаєш, який літак може розбитися. Але Марі мене заспокоювала, адже навіть при катастрофах завжди є шанс вижити. Якщо заховатися в туалеті, звичайно. Та сумніваюся, що встигну це зробити, адже я зовсім не спортивна. Ні, ну я пробувала фітнес та йогу, але мене все там дратувало. Може то бокс спробувати? Хоча я й стараюся тримати фігуру в доброму стані. Але так ще й нерви заспокою. А мені це зараз дуже потрібно.

І не знаю як так сталося, та Марі сиділи в різних кінцях бізнес-класу. А вона ж клялася, що забронювала поряд. Ото зараз підсяде якась бабця, що розказуватиме мені про свої проблеми зі страхівкою. Цікаво, головне на дорогий переліт гроші знайшла, а тепер... І тільки я вже приготувалася до найгіршого, як приємний чоловічий голос промовив до мене:

- Доброго вечора. Певно, ми будемо летіти разом.

Обернувшись, я побачила дуже симпатичного хлопця. На вигляд йому було років двадцять п'ять — двадцять шість. Високий, з дуже хорошою фігурою, що було видно навіть крізь його сорочку. Видно, що хлопець займається спортом, не те що я. Коротке темно-русяве волосся, сірі пронизливі очі та неймовірно гарна посмішка довершували цей образ. От тільки я помітила, що на шиї він має доволі величенький шрам. Так, Кара, перестань витріщатися і скажи щось.

- Так, доведеться. - випалила я.

Коли хлопець сів на своє місце, я відчувала чудовий аромат його парфумів. Мої улюблені, саме такі були в мого колишнього. Це якийсь жарт чи злий вибрик долі?

- Я Тоні. - врешті представився він, протягуючи мені руку. - А як звати мою прекрасну сусідку?

- Кара. - він що заграє до мене.

- Дуже гарне ім'я. І незвичайне. - він мило посміхнувся. - Вам колись говорили, що ви схожі на одну відому кінозірку?

Я мало не закотила очі. Що за дешеві прийоми зваблення? А спочатку здався таким непоганим хлопцем. Я б хотіла щось йому відповісти, та якраз підійшла стюардеса, пропонуючи нам напої.

- Я буду віскі, а от дівчині... Дайте я вгадаю. - Тоні хитро посміхнувся. - Червоне сухе вино?

- Як ви дізналися? - здивувалася я.

- Я завжди знаю, що потрібно дівчині.

Ні, ну це вже точно щось дивне, адже зазвичай дівчата п'ють зовсім інші напої. Зазвичай це якесь шампанське або щось солоденьке. Тому, ну не міг він так просто вгадати. І це починало мене бентежити. Хто він і що тут робить?

Коли принесли наші напої, я старалась трохи відсісти від цього дивака. Але він не зводив з мене погляду, від чого по шкірі пробігся холодок.

- Я чимось вас образив? - врешті поцікавився він.

- Та ні. Просто... - я намагалась підібрати слова. - Ви вибачте мені, та це якось все дивно. Спочатку з квитками, потім з вином.

Він же м'яко розсміявся, а я щиро не розуміла, що ж тут такого. Цей хлопець починав мене відверто лякати. Але щось в ньому було такого, що притягувало мій погляд. Не знаю, може якась харизма. Хоча, Марі б його назвала красунчиком. Та я ж на таке уваги не звертаю...

- Квиток я купив у останній момент. - у підтвердження він протягнув мені його, де і справді був зазначений час придбання. - А з вином... Просто, здається, такій особливій дівчині не підійде щось банальне. Але відкрию вам таємницю, я завжди пропоную це вино. І вперше таки вгадав.

Це викликало в мене посмішку. А він доволі милий. От тільки я людина підозріла, і для мене все завжди здається дивним. Навіть в тому, що він сів поряд, я бачу якийсь план. Ну, нічого не можу з собою поробити.

- А чому ви летите у Вегас? - спитав він.

- З подругою вирішили влаштувати собі відпочинок. - я відпила трохи вина. - А ви?

- Сюди приїжджають для двох речей — казино та одруження.

- Так ви маєте наречену? - я йому мило посміхнулася.

- На жаль ні. Але хто знає, може тут знайду. - він нахилився трохи ближче до мене. - Так значить, ми з вами не маємо ніяких суттєвих планів. То чому би нам ввечері не сходити кудись?

- Я не зможу лишити подругу одну.

Насправді, я впевнена, що Марі була б всіма руками за те, аби я провела час із симпатичним хлопцем. Та от мені не дуже то й хотілося залишатися з ним на самоті. Напевно, це все через те, що в мене давно нікого не було.

- Так ми можемо взяти її з собою. Це ж навіть краще. Одразу дві красуні складуть мені компанію в один із самотніх вечорів. Ми б могли піти до якогось казино або ресторану. - він ще наблизився. - Впевнений, вам сподобається. Так ви згодні?

Чи то так близькість хлопця на мене впливає, чи що, але я змогла лише кивнути. Певно, краще було би спочатку запитати Марі, але я думаю, що вона все одно погодиться.

От так ми й провели весь політ, мило спілкуючись. Вияснилось, що його повне ім'я Ентоні Харріс і він працює програмістом у якомусь департаменті. І от, нарешті, він вибрався у відпустку за останні чотири роки. Також я дізналась, що в нього не вистачає часу ні на стосунки, ні на що. Не знаю, чи корисна мені ця інформація, але цей Тоні мене зацікавив. Вперше за останні кілька років мені приємно спілкуватися з хлопцем. Може, це тому, що до того чоловіки були лише клієнтами "Riddel Inc." і страшенно дратували мене.

Хто знає, може ми й зможемо добре відпочити у Лас-Вегасі. Тим паче, відчуваю, що на мене чекають ще ті пригоди...