Галактика UEG-24-D, околиці зірки E-17C8-BAF3-FF4D
Корабель завершував підготовку до вимірового стрибка, команда вже була «заморожена» і управління повністю перейшло до процесора. Тестування бортових систем майже підходило до завершення, коли він помітив на кораблі лишніх два з половиною кілограми. Через кілька мілісекунд процесор прийняв рішення, і коли робот-прибиральник ніс до сміттєвого люка невеличкий кейс з колекцією компакт-дисків капітана – великого шанувальника цього древнього способу запису інформації, з динаміків над головою виконавця долинув уривистий, майже беззвучний смішок, дивна поведінка для комп’ютера, але він був вельми задоволений своєю дрібною помстою не по роках, на його думку, сварливому Командору …
***
Траєкторія переміщення до 24-ї галактичної станції
… Йшов сімдесятий день позапросторового польоту, процесор, зробивши все, що він вважав цікавим і навіть половину з того, що цікавим зовсім не вважав, грав у шахи з співпроцесором, виграти у співпроцесора він звичайно не мав ніяких шансів, не дивлячись на те, що думав на декілька порядків швидше людини і мав абсолютну пам’ять, за людськими мірками навіть набагато чіткішу ніж навіть ейдетична[1]. Гра просто займала час, який ніде було подіти, і відверто кажучи, співпроцесор і не міг грати на повну силу, бо був обмежений програмою, що мала рівні складності, як і кожна порядна гра та прямо залежала від рівня інтелекту та ерудиції програмістів-авторів, як і в сиву давнину. Роздуми над п’ятдесят третім ходом, за яким процесор гостро передчував але не розумів матову ситуацію, і нажаль не на свою користь, перервав різкий поштовх, після якого, як завжди при некондиційній зміні вимірового режиму руху, він десь приблизно на чверть секунди втратив свідомість. «Повернувшись» у систему управління кораблем процесор відразу відчув, якісь дивні не притаманні простим збоям навігаційного обладнання чи двигунів зміни. «Загинув» Дослідник, а з банку пам’яті на нього «ніби дихнуло могильним холодом», як сказав цей любитель псевдолюдських красивих зворотів. Банк пам’яті і справді був абсолютно порожнім, ні однієї карти, ні одного маршрутизатора[2], не було навіть вшитих у постійну пам’ять списків галактостанцій. Насправді не було ні одного з десяти семикутних молочно-білих кристалів конденсованої інформаційної енергії висотою у вісім сантиметрів та з ребром у півтора міліметри, тобто самого банку пам’яті.
[1] Ейдетизм – важке вроджене психічне захворювання нез’ясованого походження при якому хворий пам’ятає практично все, що будь-коли бачив, чув або почував, але внаслідок постійного перенасичення інформацією не може нею адекватно користуватись.
[2] Маршрутизатор – зґенерована стаціонарним суперкомп’ютером програма надглибокого багатовимірного переміщення, для швидкого руху між галактостанціями по міжгалактичних, та найдовших галактичних маршрутах.