Глава 11 '' Знову біль, але не ти.''
Я відчувала його завжди
спочатку це була сім'я,
потім ти,
а потім знову біль, але це був не ти я шукала того хто завдавав той біль не знаючи нічого, в цім жорстокім світі я блукала в забутті коли знайшов мене ти.
Але й ти зрадив завдав ненависного болю моему серці, і я не розуміючи, нічого тікаю від тебе назавжди несказавши й слова.
Минали зими вже й незнаючи, я й досі тебе кохала й дитя наше виховувала не встигаючи за часом росту нашого маля, який був у всім схожий на тебе я боялась що ти знайдеш.
І це сталось ти знайшов!
І я знов втекла.
А потім, я прийшла ми знову почали жити разом і біль стихав неначе його й не було.
Але не все так гладко, як здавалося на перший час....
Ця книга ніколи не мала кінця і скільки, я б не писала її не переписувала вній завжди відкритий фінал, який завжди залишала на розсуд читача, або слухача. Чому трагічне? Тому що фінал повинен бути трагічним, але я його ніколи таким не напишу.
Можливо буде продовження.....