Глава 9 ''Біль нас переслідує, чому ми дожились до цього?''
Я задавався цим питанням і не зміг зрозуміти як так сталося. І знову болюче чому, як нам жити з цим кохана я задавався цим питанням вже стільки часу що втратив рахунок часу.
Я втрратив рахунок часу і незнаю скільки вже тебе чекаю. Кохана, Вже пройшло майже дванадчать років.
Я дізнався що Рейчел била свого сина і вигнав її з маєтку і з свого життя. Почав все спочатку знову заново, я розповів про тебе хлопчику і він став мріяти щоб така красива жінка стала його мамою, якщо звісно схоче.
Вже пройшло ванадцять років я і Сіель переїхали назад, і я дізналась що герцог розлучився, що ти це зробив. І я знову почала писати тобі листа.
Вже промайнуло стільки часу, я втратила рахунок скільки болю ти мені завдав, але я всеще кохаю тебе мій любий мій коханий. Ти моє життя, яке і сам загубив. Я ще кохаю тебе і це означає що нам подопається один одному завдавати болю і ми це терпимо.
Коли почнеш читати ти здивуєшся, але я прощаю тебе Вінсенте. І дозволяю знову все почати зпочатку. Жди мене біля нашого першого місця де ми познайомились, там і поговоримо.
Твоя .....
Я відправила його, як тільки дописала та пішла на кухню готувати їжу.
Ввечері...
Мама була підозріло тиха і я чипав подвох від неї, то приготувала вечерю на чотирьох персон, то почала прибирати і це було дивно, але я змовчав.
Він прийшов.........
Далі буде......