Розділ 8 " Чому ми не можемо пробачити одне одного? "

Глава 8 "Знову я пишу вірші тобі. Знов ми пишем."

 Коли йшла з дитиною від того дому, я залишила тобі листа який написала як колись. Я знала ти прийдеш зовсім скоро тому і знов зникаю  назавжди, я знаю ти не шутатимеш мене, тобі це заборонено бо якщо почнеш мене вб'ють раніше ніж ти мене знайдеш. Тому й написала я цього листа, зі словами:

''Я знову від тебе тікаю, бо знаю якщо знайдеш то помру,

Тиж знаєш як я кохаю тебе і це кохання розриває нас, я знову пробачила тебе, але разом нам не бути 

Моє життя як і твою стало сірим, але у мене є сонце яке освітлює мої дні, а в тебе його не має.

Як болісно мене і знову згадую ті дні коли ми разоь у вже не моїй бібліотеці сиділи до пізньої години і ти читав мені листи з віршами про все на світі, надіюсь ми колись зустрінемось і зможем бути разом назавжди.

Я кохаю теб! А наш син любить тебе! ПРОЩАВАЙ!''

 Колись я думав що ти була безсердечне стерво, але я покохав тебе. Зі мною ти була різною: веселою, коханою, божевільною, стервою, холодною, жорстокою. Я можу хоч ввесь день перелічувати якою ти була зі мною і з іншими. Яка ти мати, я завжди тебе токою уявляв і хотів бачити наших дітей. Ти різна, а коли ти вперше перебрала я зрозумів що ти точно божевільна, але моє кохання яким я знехтував, і зараз звинувачую себе через це моє кохання моя любов  розлитілася на кусочки як скло. 

                                           Далі буде.....