4 розділ

     Ми приїхали в клуб. Зоряна аж сяяла від радості. А я не могла розслабитися. Але через кілька хвилин підійшла знайома Зоряни, Віка. Ми привіталися і Віка покликала нас до себе за столик. Тут сиділо 5 хлопців і 2 дівчини. Через кілька хвилин ми всі познайомилися і почали розповідати кожен про себе. Всі виявилися на стільки крутими, що мені тут почало подобатися. До мене підсів один із хлопців, якого звали Ваня. Він розповів, що має власну справу. 

      Пізніше, коли ми з дівчатами трішки перебрали із алкоголем, пішли танцювати. Як то кажуть "підкорювати танцпол". Танцювали від всієї душі. І тут почався медляк. До мене підійшов Ваня і запросив на танець. Ми танцювали і говорили. Мені здалося, що він дуже хороша людина. І тут він починає мене лапати, а мені це подобається. Але через секунду я не бачу хлопця біля себе. Обертаюсь, а він лежить посеред танцювального майданчика. Біля нього стоїть...Влад.

        - Що ти робиш? - закричала я.

       - Дивлюся як ти за один день стала доступною. Як всім даєш, то я що виключення? - просичав він. А я не стрималася і вдарила його по обличчю.

        - Придурок. Ким ти став?!

      І тут Влад піднімає мене на руки і виносить із клубу. Садить в своє дороге авто і ми їдемо до нього. Їдучи мені стає погано..

        - Влад! Зупинись. Мені погано.

        - Менше пити треба. Завжди тобі говорив.

        - Якщо ти не хочеш завтра чистити свою круту тачку, то зупинишся.

        - Добре.

      Ми зупинилися на узбіччі дороги. Я вийшла з машини і мені стало дуже погано. Я нахилилася і думала, що зараз впаду. Але мужня рука хлопця взяла мене за талію, а друга тримала волосся. Коли я виблювала все, що тільки було в мені, Влад посадив мене в машину, а сам побіг купити воду.

           - Тримай. Попий. Легше стане - з турботою промовив Влад. - Навіщо так напиватися? Ти зараз виглядаєш як багато років тому на вечорі в нашій школі. Я тобі тоді сказав, щоб ти більше не пила так багато, бо твій організм не витримує стільки алкоголю. Але де ж наша пані мене послухає. Вона більше знає.

          - Відвези мене додому, - заплакала я - ти не маєш жодного права читати мені нотації. Краще турбуйся про Юлю. Ааа... вона ж тебе слухає і не робить таких дурниць.

          - То вчора ти псіханула через Юлю? Через неї я не міг дозвонитися до тебе цілий день? 

          - Влад. Давай не зараз. Я хочу тишини і спокою. Відвези мене додому або я зараз викличу таксі.

          - Мені цікаво як ти зараз в такому стані плануєш заявитися до себе додому. Не боїшся, що завтра тебе твоя тьотя Свєта вижене з квартири?

           - Тоді я вийду тут і до ранку мені стане краще. Погуляю і піду додому. А ти їдь. Юля не засне без тебе.

           - Ань, що за дурня? Хто тобі такого наговорив? В нас з Юлею нічого нема.

           - Не сьогодні. Давай завтра це обговоримо.

           - Ок. Тоді їдемо до мене, - сказав Влад.

           - Я до тебе не поїду! 

           - Тебе ніхто питати не буде, - Влад закрив машину і ми поїхали в сторону центру міста. У Влада крута квартира в центрі міста з якої відкривається неймовірний краєвид. Я сиділа і спостерігала за фанарями і незчулася як заснула.