Наш час
- Я тебе ненавиджу... Ти розбив моє серце. Ти жахлива людина. Більше ніколи не хочу тебе бачити. - З цими словами я вибігла із клубу вся в сльозах. Викликала таксі і прямувала додому.
Вечірній Київ... Весна... Навкруги так красиво. Поодинокі машини проїжають повз машину в якій сидить молода дівчина, яка зараз розтоптана вщент... всі думки та мрії розлетілися на дріб'язки. Кохана людина, яка була ідеальною у всьому в один момент стала чужою.
- Зупиніться, будь ласка, тут. Візьміть гроші. Дякую - вийшла з машини і попрямувала до вхідних дверей. Цей вечір повинен був бути чарівним, але все раптом перестало мати якийсь сенс. Дівчина сіла на сходах, взяла голову в руки і щиро заплакала. Так жахливо вона себе ще не почувала. Найрідніша людина з якою була знайома все життя зробила так боляче.
Просидівши на сходах ще годинку, Аня піднялася до себе в квартиру. Зробила чаю, огорнулася пледом і взяла улюблену книгу. Прочитавши кілька сторінок знову не змогла стримувати сльози. Чому цей світ настільки несправедливий? Чому все не може бути так просто як в улюбленому романі? Чому все так складно? З цими думками молодиця заснула. І в сни знову вірвався ВІН. Такий ідеальний. Такий добрий, красивий. Снилося їхнє спільне дитинство, яке проводили разом. Як билися, сварилися, мирилися і не могли одне без одного.
#2286 в Молодіжна проза
#929 в Підліткова проза
#9719 в Любовні романи
#2365 в Короткий любовний роман
сильна героїня і її любов, друзі дитинства, сильні почуття і емоції
Відредаговано: 09.05.2021