Глава 1

-Ні,не  може  бути,я   в  це не  повіпю!-захлипаючись від сліз говорила дівчина..Щойно їй  повідомили найстрашнішу   в світі новину-вона з  маленькою сестрою залишились  сиротами..Юнка  не  могла  в  це  повірити,але  все  було явно..Серце розривалося від почутого,але потрібно було з цим змиритися..

Наша головна героїня  17 річна дівчина  на  ім'я Дерін,яка ще  зовсім не  планувала залищитися сиротою,та ще й на руках з малою дитиною..Вона  з  своєї  родиною жила  в  однову з бідних кварталів Стамбула..Життя  було не  солодким-вже   в  10 років дівчина  почала  працювати,про мрії  і не  йшлося-вона просто  мріяти не  вміє.Дерін  зовсім не знає,що таке сидіти  склавши руки,і  тому   завжди  знає чим  займатися..

Ці  події,як кажуть  вибили її із  колії,вона  вже не знала за що  взятися,адже на  її руках залиштлася маленька  новонароджена  сестричка.. Дерін працювала і  вчилася,вчилася і  прцювала,часу на  сестру  у неї  майже не було..А  зараз дівчина  прекрасно розуміла,що  не  зможе дати  своїй молодшій  сестрі,та на  зо та  заслуговує,але  водночас не хотіла  позбавляти  малу  нормального життя,і  віддавати її до дитячого будинку..

Дівчина навчалася в  престижному  ліцеї,куди їй важко вдалося  попасти,і  для того щоб оплачувати  навчання працювала у  кафе,де  у дівчини була  пристойна заробітна плата..Після  новини  про  смерть   батьків,вона розумілаЗ,що навчання прийдеться  затянути,бо з'явилися нові  турботи.. Було  б  важко  поєднівати навчання роботу і догляд за  сестрою..

Минув рік

Даерін  виповнилося 18,і  це  був  перший день народження без батьків..Дівчина  важко  перенесла  смерть батьків,довго не  могла  прийти до тями і зібратися з  сидами..Сестру  в  сиротинець  дівчина не  віддала,а  поки  навчалася і працювала,то за маленькою  придивлялася  сусідка-пані Сехер,яка дуже  любила дітей,хоча  своїх не мала..  

Ось  знову почався,  один  звичайний день з  життя нашої головної героїні,вона як  завжди  встала рано і закінчивши  всі  свої  справи зайшла  у кімнату,де  спала маленька Хелін(так звали  сестричку Дерін),зовсім недавно маленькій  виповнився один  рік..Рідних  батьків Хелін не пам'ятала,і  це  насторожувало нашу  героїню ,виходить що сестра буде  вважати її  мамою,а  до  цього ,адже  ще  сама була молода.. 

Дерін підійшла  до ліжечка сестри,і  кілька митей  просто  спостерігала за тим,як дитина  спить:

-Маленький ангелочок..-тихенько  мовила  дівчина  посміхнувшись,і  легенько  провела рукою по обличчю  сестри,маленька прокинулася,і  почала  хникати,Дерн  знову дивилася  на  сестру,а  потім взявши її на руки  приговорювала-Заспокойся..чшшш..не  плач..-легенько  поцілувала в лобик сестричку-Золотце  моє...—пригорнула її до себе.. Вона поглянула на фотографію своїх померлих батьків,що. стояла  настолику поряд—Я  обіцяю,зроблю все,для того щоб вам не було соромно за нас..—прошепотіла —ви не будете там червоніти  через  мене  і цю маленьку принцесу..

Ось  в кімнаті  почувся  веселий  голос  пані Сехер,ця  жінка  скільки  Дерін себе пам'ятає ,завжди допомагала її сім'ї..Була  їх найкращим другом  і порадником.:

-Ви  вже прокинулись,пташечки??-підійшла до дівчат,приобійняла  Дерін глянула на Хелін,а  потім знову  на  старшу-Що  з  ранку капризує??

-Ось,дивись,вже  тітка   прийшла -Дерін звернулася до  сестрички  з  посмішкою,а  потім  перевела погляд на  Сехер-Ні,тьотю,це  я  поспішила  її збудити,тому  вона  і  капризує..

-А ти  чому  так  рано прокинулася??В  ліцеї  вихідний,в  кафе також..-жінка  поглянула на  дівчину  прискіаливим  поглядом..

-Іду на нову  роботу..-коротко  мовила  Дерін,і   знову  поцілувавши  маленьку Хелін  в лобик продовжила-І  мені  вже  потрібно йти..-віддала малу на руки   тітці -Ну  все  я  побігла не  сумуйте..

Сехер  нічого не  встигла  сказати   в  слід дівчині,лише   поглядом побажала їй удачі..А  потім  поглянула на  малечу  і  ніжним  голосом мовила:

-Твоя сестричка робить  все  щоб ти  мала достойне життя  в  майбутньому.Надіюся,Хелін,ти  знатимеш що  таке  вдячність..-  вона  намагалася заспокоїти дівчину -Сонечко,заспокойся  не  плач..-погладила  дівчинку  по  спині,поглянула  на  неї..-А  ми  з  тобою зараз  будемо їсти..

А маленька Хелін,як побачила,що  Дерін кудись пішла,то відразу ж  стала плакати ще більше..Двчинка хоч.і.була маленька,і ше нічого зовсім не розуміла,та не хотіла на довго разлучатися  за старшою сестрою..

В  той  же  час Дерін  вже  добралася  до будинку  в  якому  мала  працювати..Це  був  маєток  родини  Атешоглу,саме  сюди  вона  прийшла  працювати.Біля  воріт на  дівчину  чекала одна жінка,завдяки якій  юнці  і  вдалося  влаштуватися пацваи  до  цього будинку..

-Нарешті  ти  прийшла..Я  тебе   вже  зачекалася-мовила та жінка побачивши поперед себе дівчину

-Так  прийшла..Прийшла  поацювати,а  не  втрачати час на розмови..Ходімо  пані Зехра,покажете мені що робити..—і дівчина пройшовши через браму будинку  пішла  вза напрямку маєтку

-Спочатку  я  тобі розповім  про  цей  маєток..Тут..-Зезра  була вражена такою жагою. Дерін до праці  ,адже зазвичай дітей не можливо змусити працювати,а тут дівчина сама біжить

-Існують свої правила..Я  знаю..-закінчила  фразу юна красуня

Вона  побачила  перед собою ошатно одягнену жінку,що дивилася на всіх прискіпливим поглядом,та жінка  мовила:

-Зехра-звернулася  та жінка до  співрозмовниці.-Я  так  зрозуміла,це   та дівчина,яку  ти нам  пропонувала??-та  жінка  подивилася суворим поглядом на юну дівчину,що стаяла переднею.—Ходімо  за  мною... 

Так це була та ж сама Сібель Тешенер ,дружина найстаршого  сина покійних Айхана і Айлін Тешенерів,і  нинішня хазяйка  маєтку.. Коли жінка разом з  дівчиною пройшла до будинку то ,у вітальні  попобачила трьох засмучених молодиків,це і були брати Тешенер —Джан,Демір і  Емре..Раніше їх дівчина могла бачити лише по телевізору і тільки усміхненими,їй здавалося що вони одні з тих сильних.хлопців,про яких  розповідають у фільмах,та це було перше враження.Зараз перед нею сиділо троє засмучених молодиків,у траорних костюмах.... Дівчина хотіла щось сказати,та почула знову суворий голос  жінки: