Весілля

Тиждень промайнув непомітно.
А потім настав день, якого Мія і Тай чекали так довго.
Сад був прикрашений квітами сакури, золотими й червоними стрічками. Навколо зібралися боги, дракони, близькі друзі та ті, хто пройшов із ними весь цей шлях.
Серед гостей були й батьки молодих.
Батько Тая — Імператор Драконів.
Мати Мії — Богиня.
Навіть Шива, дивлячись на кількість гостей, тихо прошепотіла:
— І це ви називали «тихим весіллям»?
Лянь Чен озирнувся.
— Після всього, що вони пережили, я б уже нічому не дивувався.
Мія почула їх і засміялася.
— Я теж не очікувала, що тут буде стільки народу.
Тай стояв поруч.
— Я взагалі думав, що мій батько приведе половину драконів.
Звідкись позаду почувся голос:
— Я почув!
Тай обернувся.
— Батьку!
Імператор Драконів усміхнувся.
— А що? Я міг привести й усіх.
— Добре, що не привів.
— Я залишив частину вдома.
Тай закрив обличчя рукою.
Мія ледве стримувала сміх.
Коли настав час церемонії, навколо стало тихо.
Мія підійшла до Тая.
Вони подивилися одне на одного.
Ніяких пророцтв.
Ніяких загадок.
Ніяких випробувань.
Лише їхній власний вибір.
Тай узяв її за руку.
— Я обіцяю бути поруч із тобою. Не тому, що так написано в старих словах. А тому, що я сам обрав тебе.
Мія усміхнулася.
— А я обираю тебе. І цього разу вже точно нікуди не зникну.
Навколо пролунали сміх і оплески.
Богиня витерла сльозу.
Імператор Драконів гордо випростався.
— Мій син нарешті одружився.
— Тату…
— Що?
— Не починай.
— Я ще нічого не сказав.
— Саме це мене й лякає.
Усі засміялися.
Після церемонії почалося справжнє святкування.
Боги піднімали келихи за молодих.
Дракони співали стародавні пісні.
Шива танцювала разом із Лянь Ченом, а Мія з Таем нарешті могли просто сидіти поруч і дивитися на всіх.
Тай тихо сказав:
— Ми справді це зробили.
Мія усміхнулася.
— Так.
— Без чергової катастрофи.
— Не кажи вголос.
— Точно.
Коли свято вже наближалося до кінця, батьки молодих покликали їх до себе.
Імператор Драконів урочисто подивився на Тая.
— А тепер щодо вашого майбутнього.
Тай насторожився.
— Що ще?
Богиня усміхнулася.
— У нас є одна умова.
Мія переглянулася з Таем.
— Яка?
Імператор Драконів відповів:
— Перші двадцять років поживіть тут.
Тай широко розплющив очі.
— Двадцять?!
Мія засміялася.
— Ви серйозно?
— Цілком, — сказала її мати. — А потім, якщо захочете, повертайтеся додому.
Тай здивовано подивився на батька.
— А чому саме двадцять років?
Імператор усміхнувся.
— Бо ваш дім вас зачекався.
Мія подивилася на Тая.
Той усміхнувся у відповідь.
— Знаєш, — сказала вона, — після всього, що ми пережили, двадцять років уже не здаються такими страшними.
— Особливо якщо вони будуть разом.
Вони взялися за руки.
А навколо них знову зазвучали музика й сміх.
Цього разу поруч були і боги, і дракони.
А головне — ті, кого вони любили.
І після всіх випробувань їхня історія нарешті отримала найпростіший фінал.
Вони повернули Печатку.
Вони знайшли одне одного.
І вони одружилися.
А попереду на них чекало життя.