День підготовки

Наступного ранку Мія прокинулася від шуму за вікном.
Вона сонно сіла на ліжку й прислухалася.
— Що там відбувається?..
За дверима почувся голос Шиви:
— Міє! Вставай!
— Я ще сплю!
— Ти сама сказала, що сьогодні починаємо підготовку!
Мія накрилася ковдрою з головою.
— Я передумала!
За дверима запала тиша.
— Тай!
— Не втягай мене в це! — одразу почувся його голос.
Мія засміялася.
Через кілька хвилин вона все ж вийшла.
У дворі вже стояли Шива, Тай і Лянь Чен.
А поруч лежала ціла купа речей.
Мія завмерла.
— Що це?
Шива задоволено усміхнулася.
— Початок підготовки.
— А чому цього так багато?
— Бо весілля не готується само.
Тай підійшов до купи й узяв один сувій.
— Тут список гостей.
Мія вихопила його.
— Дай сюди.
Вона розгорнула сувій.
Список був довгим.
— Ні.
— Що «ні»? — здивувався Тай.
— Стільки людей ми не запрошуємо.
Шива заглянула через її плече.
— А кого залишимо?
Мія почала читати.
— Близьких. Друзів. Тих, хто справді був поруч.
Тай кивнув.
— Мені подобається.
Лянь Чен сів за стіл.
— Тоді наступне питання: де буде церемонія?
Мія задумалася.
Вона подивилася на сад.
На дерева, вкриті рожевими квітами.
На знайому доріжку, якою колись ходила щодня.
— Тут.
Тай здивовано глянув на неї.
— Тут?
— Так.
Вона усміхнулася.
— Я хочу, щоб це було наше місце. Без храмів, без великих залів і без зайвої урочистості.
Шива кивнула.
— Гарно.
Тай підійшов до Мії.
— Тоді так і буде.
Він узяв її за руку.
— А дату?
Мія задумалася.
— Через тиждень.
Тай кліпнув.
— Через тиждень?!
— А що?
— Я думав, ми хоча б місяць будемо готуватися.
Мія усміхнулася.
— Ми вже стільки чекали. Ще місяць я не витримаю.
Шива засміялася.
— Нарешті в когось закінчилося терпіння.
Лянь Чен похитав головою.
— Тоді маємо сім днів.
Мія подивилася на всіх.
— Сім днів.
Тай усміхнувся.
— І жодних пригод.
Шива підняла палець.
— Навіть не кажи це вголос.
Усі засміялися.
А потім почали готуватися.
Цього разу вони точно знали, заради чого.