Після повернення

Вони пройшли за воротами й опинилися у великій залі.
Старший дракон поставив Печатку на кам'яний постамент.
Щойно вона торкнулася поверхні, по залі розійшлося м'яке світло.
Кілька секунд усі мовчали.
Потім дракон повернувся до них.
— Ви виконали те, що колись здавалося неможливим.
Тай усміхнувся.
— Якби ми знали, скільки всього на нас чекає, можливо, подумали б двічі.
Мія глянула на нього.
— Ні, не подумали б.
— Чому?
— Бо ти все одно пішов би.
Тай засміявся.
— Можливо.
Другий дракон підійшов ближче.
— Розкажіть нам, що сталося з Печаткою після того, як вона зникла.
Мія переглянулася з іншими.
— Це довга історія.
— У нас є час.
Тоді вони сіли за великим кам'яним столом.
Мія розповіла про те, як Печатка опинилася в минулому, як її сховали, чому її не шукали стільки років і як син Чжао Веня намагався використати стару історію заради помсти.
Тай доповнював її, коли йшлося про події, які пережив сам.
Шива розповіла про Зіву — Лянь Жуо — і про те, як змінилися імена та спогади.
Коли розмова дійшла до Лянь Чена, той сам продовжив:
— Я був під його контролем. Він використовував мене, коли йому це було потрібно. Але коли його вплив ослаб, я зрозумів, що можу сам вирішувати, що робити.
Старший дракон уважно вислухав його.
— І ти обрав залишитися з ними.
Лянь Чен подивився на Тая.
— Так.
Потім його погляд на мить зупинився на Шиві.
— Я більше не хотів бути чиєюсь зброєю.
Шива нічого не сказала, тільки ледь усміхнулася.
Розмова тривала ще довго.
Вони згадали війну, стару зраду, Чжао Веня, Печатку і все, що довелося пережити, перш ніж вона повернулася сюди.
Нарешті Тай відкинувся на спинку крісла.
— Здається, ми розповіли все.
Дракон подивився на Печатку.
— Тоді тепер історія може нарешті завершитися.
Мія усміхнулася.
— Дуже сподіваюся.
Другий дракон засміявся.
— А що ви робитимете тепер?
Тай навіть не дав Мії відповісти.
— Одружимося.
Мія повернулася до нього.
— Ти так просто це сказав?
— А як треба?
— Ну… хоча б трохи урочистіше.
Тай випростався.
— Тоді урочисто заявляю: я хочу нарешті одружитися з Мією.
Мія засміялася.
— Оце вже краще.
Старший дракон усміхнувся.
— Тоді вам справді час додому.
Тай підвівся.
— Дякуємо за гостинність.
Мія ще раз подивилася на Печатку.
Тепер вона була там, де мала бути.
І вперше за дуже довгий час Мія відчула, що їй більше не потрібно озиратися назад.
Вони попрощалися з драконами й вийшли з Хребта Дракона.
А попереду на них чекала дорога додому.
І весілля.