— Нарешті настав час, — тихо промовив незнайомець.
Він відвів очі й рушив туди, де на нього вже чекали ті, чиї долі він так довго спрямовував у потрібний йому бік.
Коли чоловік з’явився перед ними, Тай одразу насторожився. Шива залишилася поруч із Мією, спостерігаючи за незнайомцем, а Лянь Чень напружився, відчувши, що зустріч може закінчитися не розмовою.
Мія дивилася на незнайомця, намагаючись зрозуміти, чому його обличчя викликає в неї таке дивне відчуття.
Чоловік зупинився за кілька кроків від них і ледь усміхнувся.
— Давно не бачилися, Міє. Таю.
У цю мить спогад прорвався крізь забуття.
Мо Юе.
Колись вони були друзями.
Мія пригадала дні, коли вони вчотирьох — вона, Тай, Мо Юе та Лянь Жуо — проводили час разом, ділилися таємницями й вірили, що їхня дружба витримає будь-які випробування.
Тоді Мо Юе здавався їй близьким другом. Вона й подумати не могла, що колись він стоятиме перед нею як ворог.
— Це справді ти… — тихо промовила Мія.
— Бачу, пам’ять нарешті повертається, — відповів Мо Юе. — Шкода лише, що разом із нею ти не можеш повернути й наше минуле.
Тай зробив крок уперед, заслонивши Мію від нього.
— Досить загадок. Чого ти хочеш?
Усмішка Мо Юе зникла.
— Ти завжди поспішав стати між нами, Таю. Навіть тоді, коли я ще намагався переконати себе, що це нічого не означає.
— Між вами? — перепитала Мія.
— Ти справді не помічала? — Мо Юе подивився на неї. — Я був поруч із тобою. Я знав тебе не гірше за нього. Але скільки б я не робив, ти все одно обирала Тая.
— Бо він ніколи не намагався вирішувати за мене, — відповіла Мія. — І ніколи не вимагав, щоб я належала йому.
Його обличчя напружилося.
— Колись я пожартував, що заберу тебе собі, якщо Тай колись тебе образить. Усі тоді сміялися. Навіть він відповів, що ніколи не дасть мені такого приводу.
Мо Юе перевів погляд на Тая.
— А я не сміявся. Я вже тоді хотів опинитися на його місці.
— То ти вирішив знищити мене заради цього? — спокійно запитав Тай.
— Спочатку я лише хотів змінити те, що вважав несправедливим. Хотів повернутися в минуле й зробити так, щоб ти ніколи не став між нами. Щоб Мія була зі мною. Щоб ми разом правили світом, який більше не міг би нас розлучити.
— Ти говориш про кохання, але весь цей час думав лише про владу й власні бажання, — сказала Мія. — Ти навіть не запитав себе, чого хочу я.
— Я знав, що ти могла б бути щасливою зі мною!
— Ні, Мо Юе. Ти знав лише те, у що хотів вірити.
На мить між ними запала тиша. Мо Юе стиснув щелепи, а тоді знову заговорив — цього разу холодніше.
— Ви так довго шукали відповіді, намагалися з’ясувати, хто стоїть за всіма подіями. І весь цей час навіть не здогадувалися, наскільки близько підійшли до правди.
Тай примружився.
— Вень Чжао.
— Саме так, — кивнув Мо Юе. — Ви знали, що Вень Чжао керувала магія. Але не знали, кому вона належала.
Він обвів їх поглядом, затримавшись на обличчі Мії.
— То була моя магія. Вень Чжао лише виконував те, до чого я його підштовхував. Він навіть не розумів, наскільки далеко зайшов під моїм впливом.
Мія відчула, як усередині холоне.
— Отже, ти стояв за цим від самого початку…
— Я лише використав те, що вже існувало, — відповів Мо Юе. — Чужі страхи, жадобу влади, давні образи. Люди самі робили вибір, але я подбав про те, щоб вони рухалися в потрібному мені напрямку.
— А війна? — запитав Тай.
— Вона стала частиною мого задуму. Як і пошуки каменя. Кожен ваш крок наближав мене до того, чого я прагнув.
Лянь Чень ступив уперед.
— Ти зруйнував стільки доль заради власної примхи.
— Не втручайся, — кинув Мо Юе.
На руках Лянь Ченя раптово проступили темні знаки. Він здригнувся й спробував поворухнутися, але невидима сила скувала його тіло.
— Лянь Ченю! — вигукнула Мія.
Той стиснув зуби, намагаючись опиратися магії, проте знаки спалахнули яскравіше. Шива завмерла поруч із Мією, стежачи за тим, що відбувалося, але не могла нічого вдіяти.
— Відпусти його! — наказав Тай.
— А навіщо? — Мо Юе ледь схилив голову. — Невже ти досі думаєш, що зможеш мене зупинити?
— Ми зупинимо тебе, — твердо сказала Мія.
Мо Юе подивився на неї, і на мить у його очах промайнуло щось схоже на біль.
— Навіть тепер ти обираєш його.
— Це не вибір проти тебе. Це мій вибір.
Він відвернувся, приховуючи вираз обличчя, а тоді різко підняв руку.
Повітря навколо здригнулося. Темна енергія розлилася простором, здіймаючи пил і змушуючи сухе листя кружляти під ногами.
Тай миттєво став перед Мією. Вона не відступила, лише міцніше стиснула пальці, відчуваючи, як усередині прокидається знайома сила.
— Ти сам довів усе до цього, Мо Юе, — промовила вона.
— Ні, Міє. Це ви змусили мене дійти до кінця.
Темна хвиля рвонула вперед.
Тай зустрів її своєю силою, і простір між ними спалахнув від зіткнення магії. Мія стала поруч із ним, допомагаючи втримати натиск. Лянь Чень усе ще боровся з чарами, намагаючись звільнитися, а Шива залишалася осторонь, стежачи за кожним рухом супротивника.
Мо Юе відступив на кілька кроків, але відразу завдав нового удару. Порив вітру здійняв пил і сухе листя, а дерева на узліссі захиталися від потужного сплеску магії.
Бій розпочався.
І цього разу той, хто так довго ховався в тіні, більше не збирався приховувати свою справжню сутність.
Відредаговано: 27.10.2026