Коли минуле озивається

- Якщо вони справді з пророцтва, то чому вона залишилася богинею? - раптом вигукнув хтось із натовпу.
Кілька людей здивовано повернулися в його бік.
- Так! Чому? - пролунало вже з іншого боку площі.
- Якщо вони мали жити як звичайні люди, чому її сила повернулася?
- А може, пророцтво помиляється?
Запитання посипалися одне за одним.
Ще мить - і спокійна площа перетворилася на гамірний натовп.
Служитель підняв руку, намагаючись їх заспокоїти, але люди вже не хотіли мовчати.
Мія стояла нерухомо.
Вона слухала ці голоси й відчувала, як усередині наростає дивне хвилювання.
Ще зовсім недавно вона сама не знала, ким є.
А тепер десятки людей дивилися на неї, чекаючи відповіді.
Тай повернувся до неї.
- Ти не мусиш нічого їм пояснювати, - тихо сказав він.
Мія подивилася на нього.
І цього разу в її очах не було страху.
Лише рішучість.
Вона зробила крок уперед.
Гомін поступово стих.
- Я... не так давно сюди переїхала, - почала Мія.
Її голос спочатку був тихим, але площа була настільки тихою, що кожне слово добре чули всі.
- До цього я жила зовсім іншим життям. І ніколи не думала, що зі мною може бути щось незвичайне.
Вона на мить опустила погляд.
- Але після переїзду все змінилося.
Мія повільно вдихнула.
- Спочатку це були лише дивні сни. Незрозумілі відчуття. Місця, які я ніколи раніше не бачила, але чомусь вони здавалися мені знайомими.
Тай уважно слухав її.
- Потім я почала відчувати силу, якої не могла пояснити. Іноді мені здавалося, що я знаю те, чого знати не повинна.
У натовпі знову почали перешіптуватися.
- А потім я дізналася правду.
Мія підняла очі.
- Люди, які знали мене раніше, розповіли, ким я є насправді.
На площі стало зовсім тихо.
- Вони сказали, що я богиня.
Хтось недовірливо видихнув.
Мія продовжила:
- Але через прокляття я мала жити серед людей. Без пам'яті про своє минуле. Без сили. Як звичайна людина.
Вона замовкла на кілька секунд.
- Мені сказали лише одне: «Коли прийде час, ти сама все зрозумієш».
Служитель повільно опустив погляд.
Наче ці слова підтверджували те, про що він знав давно.
- Я не розуміла, що вони мали на увазі, - продовжила Мія. - До сьогодні.
Вона перевела погляд на Тая.
- А потім я зустріла його.
Тай завмер.
- Після нашої зустрічі все почало змінюватися. Я почала бачити сни, яких раніше не бачила. Почала згадувати те, чого ніколи не переживала у цьому житті.
Мія повільно підняла руку.
Навколо її пальців на мить спалахнуло м'яке світло.
Натовп ахнув.
- І тоді я зрозуміла...
Світло зникло так само швидко, як і з'явилося.
- Мої сили прокинулися.
На площі запала мертва тиша.
Мія подивилася на присутніх.
- Я не знаю, чому саме зараз. Не знаю, чому саме після зустрічі з Таєм. І не знаю, що ще приховує це прокляття.
Вона зробила паузу.
- Але тепер я знаю одне.
Її погляд став твердішим.
- Я не вигадала цього. І те, що сьогодні сталося, - не випадковість.
Тай зробив крок до неї.
- І вона не одна, - сказав він.
Усі погляди одразу перемістилися на нього.
Він подивився на Мію, а потім на служителя.
- Бо після зустрічі з нею зі мною теж почали відбуватися дивні речі.
Служитель повільно підняв голову.
І вперше за весь цей час на його обличчі з'явилося справжнє занепокоєння.
- Тоді... - тихо промовив він. - Пророцтво справді почало здійснюватися.