Те,що було серед записів

Тим часом у залі вже був писар зі своїми помічниками. Вони принесли всі записи, які просили перевірити після останніх подій.
Документи поступово розкладали на столах. Старі сувої відкладали окремо, новіші записи складали поруч. Кожен документ перевіряли один за одним, щоб нічого не пропустити.
Лу Сюань уважно переглядав записи, намагаючись знайти бодай якусь зачіпку.
— Не поспішайте, — сказав Фень Хуань. — Перевірте все по черзі. Навіть те, що здається неважливим.
— Так, пане, — відповів писар.
Робота продовжилася.
Папір за папером.
Сувій за сувоєм.
У залі панувала тиша, яку порушував лише шелест старих сторінок.
Один із помічників писаря взяв чергову стопку записів. Переглянув кілька аркушів, потім відклав їх убік.
Коли він потягнувся до наступного сувою, раптом зупинився.
Між старими записами лежав невеликий білий конверт.
— Пане...
Писар підняв голову.
— Що там?
Помічник обережно витягнув конверт.
— Це було серед записів.
Усі погляди одразу звернулися до нього.
Лунь Шень підійшов ближче.
— Ти впевнений, що він був там від самого початку?
— Не знаю. Я його раніше не помітив.
Писар швидко перебрав кілька сувоїв.
— У переліку його немає.
Фень Хуань подивився на конверт.
На його поверхні був незнайомий знак.
— Обережно, — попередив один із жерців.
Конверт перевірили на магічний захист, але нічого не виявили.
Фень Хуань узяв його до рук і відкрив.
Усередині лежав невеликий аркуш.
Він розгорнув його.
На ньому було написано:
«Ви шукаєте не того ворога».
У залі запала тиша.
Фень Хуань перевернув аркуш.
На звороті було ще кілька слів:
«Але скоро він сам вас знайде».
— Хтось знає, що ми шукаємо, — тихо сказав Лунь Шень.
— Або хоче, щоб ми так думали, — відповів Шень Юй.
Лу Сюань нічого не сказав.
Він дивився на знак на конверті.
Довше, ніж слід було.
Його обличчя раптом змінилося.
Він завмер.
Здавалося, символ був йому знайомий.
— Це...
Договорити він не встиг.
Двері до зали різко відчинилися.
Всередину майже ввалилася молода жінка зі стосом старих сувоїв у руках.
— Батьку!
Усі обернулися.
Лу Сюань кілька секунд мовчки дивився на неї.
— Лянь Жуо?..
Вона перевела подих і міцніше притиснула сувої до себе.
— Перепрошую. Я принесла старі записи, які ви просили перевірити.
Фень Хуань перевів погляд на Лу Сюаня.
— Лянь Жуо?
— Моя донька, — коротко відповів він.
Лянь Жуо підійшла до столу й поклала сувої окремо від інших записів.
— Я знайшла їх в іншому сховищі, серед старих матеріалів. Подумала, що вони можуть вам знадобитися.
Її погляд ковзнув по столу.
І зупинився на білому конверті.
На мить вона завмерла.
Але нічого не сказала.
Лише подивилася на батька.
Лу Сюань теж дивився на неї.
Між ними промайнула коротка мовчазна реакція, якої ніхто з присутніх не встиг зрозуміти.
Лянь Жуо опустила погляд на сувої.
— Можливо, серед них є те, що ми шукаємо.
Ніхто ще не знав, куди приведуть їх ці записи.
Але тепер до старих документів додалася ще одна загадка — білий конверт, який невідомо хто поклав між ними.