Та,що приходила у сні

Тай довго не міг повірити своїм очам. Та коли вона першою ступила йому назустріч, він затамував подих. Боявся, що вона знову зникне, як у його снах. Але цього не сталося.
Вона заговорила першою:
- Привіт. А що ти робиш?
Він зібрався з думками.
- Збираю квіти для підношення.
Потім, трохи завагавшись, запитав:
- А ти що тут робиш? Чому сама?
Вона лукаво посміхнулася.
- А чому ти вирішив, що я сама? На жаль, за мною весь час стежать.
На мить її усмішка згасла, а в очах забриніли сльози.
Тай зробив крок ближче.
- Що трапилося? Чому ти така сумна?
- Просто... Це єдине місце, де я можу побути наодинці. Мене постійно охороняють. Іноді мені здається, що мені не дозволено навіть вільно дихати...
Запала важка тиша. Кожен хотів щось сказати, але не наважувався. Не витримавши цього мовчання, хлопець нарешті заговорив:
- Вибач, у мене буде дивне питання. Ми часом не знайомі? Мені здається, що я десь тебе вже бачив.
Вона завмерла на мить, а потім тихо сказала:
- Ти часто приходиш до мене уві сні. Не знаю, чому, але там ми знайомі вже дуже давно.
Тай здивовано подивився на неї.
- Справді... Ти мені теж постійно снилася. Але в житті я побачив тебе лише сьогодні.
- Дивно... - ледь чутно прошепотіла вона. - Невже це справді ти? Ні... цього не може бути...
Вона схвильовано опустила погляд.
- Хоча... Колись одна гадалка сказала мені, що я зустріну того самого спочатку уві сні, а потім усе зміниться.
- Що це означає? - перепитав Тай.
Вона лагідно посміхнулася.
- Схоже, доля все ж звела нас.
Тай лише усміхнувся.
- Я ніколи не вірив у такі речі. Усі ці ворожіння - лише розвага. Їм не варто довіряти.
Вона похитала головою.
- Але не там, звідки я.
- А звідки ти? Як тебе звати? Хто ти?
Вона загадково посміхнулася.
- Прийде час - і ти все зрозумієш.
Раптом серед дерев щось тихо зашелестіло. Тай різко озирнувся, але нікого не побачив. Коли ж повернув голову назад, її вже не було.
- Невже... знову сон?
Він ущипнув себе.
- Ай... Ні. Це був не сон.
Тай ще кілька хвилин стояв, вдивляючись у місце, де щойно стояла незнайомка. У голові знову й знову звучали її слова:
"Прийде час - і ти все зрозумієш."
Та часу на роздуми не було.
Він повертався до маєтку з кошиком квітів, але в його серці тепер було значно більше запитань, ніж відповідей.