Бай Лу мовчки стискала амулет. У хаті ще не встигла розвіятися тиша після смерті бабусі Зіви. Здавалося, навіть повітря стало важчим.
Вона провела пальцями по старому амулету й тихо промовила:
- Вона берегла цю таємницю до останнього подиху. Та щоб зрозуміти, чому, потрібно повернутися на сотні років у минуле...
Вона на мить заплющила очі,а
потім знову поглянула на амулет і тихо почала:
- Легенда говорить, що все сталося сотні років тому, коли Зірка й Місяць уперше зустрілися.
Усе почалося через кохання. Вона була принцесою Піднебесся, а він - звичайним смертним.
Раз на рік між небом і землею відкривався Міст Бажань. Казали, що цього дня навіть найпотаємніші мрії могли досягти небес.
Хлопця звали Тай. Він служив у пана Ями - жорстокого володаря, який прагнув лише влади, слави й безсмертя. Найменша помилка каралася без жалю.
Саме в день великого свята Тай благав відпустити його додому, адже його мати тяжко хворіла. Та Яма відмовив. Підготовка до святкування була важливішою за чуже життя.
З важким серцем Тай вирушив на галявину збирати квіти для святкового поклоніння. Думки про матір не давали йому спокою, тому він і не помітив, як опинився біля самої Межі.
Там він випадково зустрів її.
Дівчина стояла серед квітів так тихо, ніби була ранковим туманом. Її темне кучеряве волосся мерехтіло в сонячному світлі, а легка усмішка здавалася до болю знайомою.
Тай завмер.
Він уже бачив це обличчя.
Упродовж останнього місяця воно щоночі приходило до нього уві сні. Та щоразу, прокидаючись, він не міг згадати, ким була ця незнайомка.
І ось тепер вона стояла перед ним - не у сні, а наяву...
Відредаговано: 19.08.2026