,,Таємна клятва та останній заповід,,

Бабуся Зіва - так її звали - мала повагу всього селища, і не просто так. Вона була останньою представницею таємного роду, про який люди боялися навіть думати. Вона походила з роду «Тиха Зірка».

Чому така назва? Бо вони завжди давали надію. Але не дай Боже порушити хоча б один пункт угоди - тоді вона втрачала свою силу.

А умови були прості, але лише на перший погляд.

УМОВИ ТАЄМНОЇ КЛЯТВИ:

1. Про цю умову не можна ніколи, нікому й за жодних обставин говорити, навіть рідним і близьким. Порушення призведе до біди.

2. Свої бажання потрібно записувати чітко й конкретно, бо якщо немає ясної думки, може статися збій, і бажання здійсниться не так, як задумувалося.

Ви скажете: а якщо людина не вміє писати? Це не обов'язково. Їй варто лише подумати від щирого серця, і її почують.

3. Потрібна плата - ні, не кров і не життя, а лише ваші знання. Чим більше знань, тим більший шанс на здійснення мрії. Ви, напевно, обуритеся: як так, адже в селах мало знань? Але ви не знаєте, що знання не обов'язково стосуються освіти. Це можуть бути гадання, астрологія, хитрість, бібліотечні знання - варіантів безліч.

4. Ви автоматично стаєте союзниками цього племені. Ви повинні допомагати: десь через зв'язки, десь через дії. Ні, це не мафія і не шахраї. Їм потрібна підстраховка. Їхня сила велика, але, на жаль, не безмежна.

Але була ще одна обов'язкова умова.

Отже, бабуся взяла Бай Лу за руку й сказала:

- Шкода, але тепер настав твій час. Ти єдина, хто залишився. Я сподіваюся, що ти зможеш завершити це й нарешті зняти прокляття.

Бай Лу не до кінця розуміла, про що говорить бабуся. Колись вони вже розмовляли про те, що їхній рід проклятий і що це прокляття добігає кінця. Але дівчина не могла зрозуміти, як саме вона зніме його.

Поки Бай Лу думала про це, бабуся знову покликала її:

- Зірочка моя, вже мені час покинути цей світ. Але я завжди буду поруч.

Вона поклала руку на серце внучки.

- Не бійся. Нарешті ми зможемо бути вільними.

Тремтячою рукою бабуся дістала з-під кофти амулет.

- Тепер він твій. З часом ти все зрозумієш. Мія, я так сумувала за тобою. Моя ти принцесо...

Вона потягнулася до обличчя шокованої дівчини й витерла її сльози.

І все. Її не стало.

Немовби час зупинився, і залишилися лише тиша, холодний амулет, запитання й біль.