Світ пережив не одну війну. Руйнувалися міста, згасали цілі роди, а людські серця вкривалися попелом. Та щоразу, коли над землею сходило сонце і розквітала сакура, оживала одна давня легенда. Легенда про дракона, який ніколи не охороняв золото.
Ця історія відбулася у країні, де немає значення, до якого роду чи народу ти належиш. Усі живуть під одним небом.
На порозі одного закинутого будинку знову зібралося багато людей. Усі вони чекали, коли старий мандрівник почне свою чергову розповідь.
Цей старець з'явився в селищі не так давно. Він мав сиву бороду, сиве й довге волосся. Частину волосся збирав у невелику гульку, а решта спадала на плечі. Обличчя було круглим, але не повним. Його прикрашали дві великі родимки: одна - ліворуч під губою, ближче до підборіддя, інша - на кінчику носа. Спочатку зовнішність старого лякала людей, але з часом вони звикли до нього. Адже варто було старцеві заговорити - і весь світ навколо ніби завмирав. Його історії були настільки захопливими, що щоразу біля старого будинку збиралося дедалі більше слухачів.
Того дня він усміхнувся, обвів натовп поглядом і промовив:
- Сьогодні я розповім вам історію одного дракона. Та щоб зрозуміти її, спершу ви маєте дізнатися про тих, хто змінив його долю.
Відредаговано: 19.08.2026