Історія одного дня

Розділ 17 — 00:00. Початок кінця

Коли пробило опівніч, усе навколо перетворилося. Не раптово, не з гуркотом — а з ніжністю. Світ ніби вдихнув на повну. Місто знову стало містом, але тепер воно дихало глибше. Люди ходили, посміхались, жартували — навіть ті, кого вчора зламали страх і безпам’ятство.

Але вони не пам’ятали того дня.

Тільки Сабріна знала, що все навколо — нове. Створене нею, повернуте її вибором.

Вона йшла вулицею, спостерігаючи, як загоюються тріщини реальності. Діти бігали, птахи літали. Магії, яку бачили раніше, більше не було у повітрі. Але щось залишилося — глибше, тонше, невидиме.

Світ змінився назавжди.

Сабріна зупинилась біля дзеркальної вітрини. Її відображення дивилося прямо, спокійно. І — вперше — усміхнулося разом із нею.

Лія

Подобається

#8190 в Фентезі
#2043 в Міське фентезі

У тексті є: сабріна

Відредаговано: 08.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись