Історія одного дня

Розділ 11 — 18:30. Спогад, якого не було

Коли вони увійшли в центральний парк, Сабріна знову побачила тінь себе — ту, з білими очима. Але тепер вона не тікала. Вона стояла просто посеред галявини.

— Готова? — запитала тінь.

Сабріна кивнула. Ключ у її руках запалав, і вона торкнулась тіні.

Світ навколо перетворився на видіння. Перед нею розгорнулась інша реальність.

Велика вежа з чорного скла. Вона стоїть перед Радою магів — її очі холодні, голос рівний.

— Вони зрадили рівновагу. Я відкрила браму не зі злості — а з відчаю. Щоб врятувати нас.

— Це порушення законів.

— Це був вибір.

— Ти будеш покарана. Забуття. Вигнання.

— Але я повернусь.

Вона побачила себе, як уперше проходить крізь портал. Її душа виблискує сріблом, але тіло — вже замикається в людській формі.

Сабріна заплющила очі. Коли видіння зникло, вона стояла у тиші. Тінь зникла. В її руках був той самий ключ, а в серці — спокій.

— Я не жертва. І не зрадниця. Я вибрала врятувати, а не підкоритись.

— І саме тому ти маєш силу зламати цикл, — промовив Аурель.

Лія

Подобається

#8208 в Фентезі
#2047 в Міське фентезі

У тексті є: сабріна

Відредаговано: 08.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись